високий замок коли ми... «На каву до Львова»
dani_fausse7 октября 2012високий замок коли ми піднялися сонце уже хилилося до горизонту чіпляючись за шпилі костелів антени телевізійні вишки і тут угорі його останні на сьогодні промені ще освітлювали оглядовий майданчик людей каміння а внизу там де звиваються хідники поміж дерну із молодою травою та квітами і стовбури дерев тримають свої крони ніби напнуті зелені вітрила вже поволі залягала темрява остуджуючи спекотний міжсезонний день вливаємо у себе по черзі пиво і портвейн (вася знає толк у таких речах) говоримо про щось ходимо від лавки до лавки обмінюємося віршами мовби новинами тільки щоб не помічати як все довкола огортає темрява і як люди тиняються туди-сюди і спинаються стежками догори щоб подивитися на місто яке западає в сутінки наче риба що заривається на зимівлю в намул це такий спосіб полегшення болю місто звисока здається меншим ніж коли торкаєш ногами його площі сквери і вулиці внизу можеш викинути руку вперед і окреслити його межі можеш ковзнути поглядом далі туди де лежать ліси та поля куди втікає залізниця а потім можеш спуститися і почати розуміти мову якою воно до тебе промовляє і полюбити його спазми та схлипи що здавалися тобі чужими та байдужими ось його човни – і далі стоять пришвартовані вздовж берега хоча давно вже не чули плюскоту хвиль ось його птахи – так само як і колись перелітають з одного берега на інший хоча давно вже не мочили пір’я у протічній воді торкаєш рукою весел що зсохлись і пожухли без вологи сідаєш перепочити на бордюр і відчуваєш як стаєш частиною однієї з історій цього міста Мірек Боднар
5 понравилось1K