После смерти матери Бруклин забрал к себе дядя, благодаря работе которого девушка попала в Эмпайр Хай, где даже среди богатых отпрысков выделяется элита - братья Хантеры и Колдуэллы, засматриваться на которых простым смертным запрещает главная стерва школы Изабелла. _______ До дыр заезженная тема - бедная (и финансами, и мозгом) героиня попадает на территорию богатеев, где каким-то чудом привлекает внимание одного из элитных красавчиков и естественно огребает от элитной мегеры. Это было уже миллиарды раз - и пусть классика жанра все еще живее всех живых, но мало взять шаблон сюжета, нужно еще и прописать характеры героев, наделив их чувствами и эмоциями. А тут мы получаем просто версию Бумажной принцессы с алиэкспресс. Глупо, наивно, плоско и абсолютно неинтересно.

Я скажу так, мені сподобалось, але...

Події в книзі наче скачуть, зосередитися на чомусь дуже важко. А потім бам і фінал, який точно змушує читати далі.

Абсолютно не зрозуміла найкраща подруга головної героїні - Кеннеді. Вони один одному все розповідають, та не все. Нащо? Взагалі, заплутані відносини.

Головна героїня - Бруклін, втративши маму переїздить до єдиного родича, дяді, який працює прибиральником в приватній школі. Завдяки цьому Бруклін має можливість вчитися там. Як завжди, в такій школі вчаться діти багатих батьків. Один з них - Метт. Він хоче бути разом з бідною дівчинкою, та вони мають свої стосунки приховувати.

І ось тут для мене починається крінж. Він в школі її ігнорить, при чому моментами навіть дозволяє її принижувати. А потім такий "Ти мені подобаєшься, у мене немає виходу, я маю так себе поводити, заради друга". Послала би, бо це дуже подібне на токсичні стосунки. Так нє, терпимо і мовчимо.