451' по Фаренгейту

Если воспринимать это произведение как научную фантастику, то она вышла слабой и неубедительной. Выглядит как претенциозная попытка описать антиутопию, в принципе невозможную. Язык произведения показался вычурным, хотя, может, дело в переводе.

Но если воспринимать книгу как аллюзию на тоталитарные общества, на цензуру, то уже становится интереснее. Или, как вариант, её можно воспринимать как критику общества потребления, в котором быстрое удовольствие, быстрый контент стоят во главе угла. И с этих точек зрения книга заслуживает внимания даже и сейчас.

В общем, спорный роман. Читал через силу, но так как он короток, то ушло всего несколько вечеров на прочтение. Я уже как-то пытался читать эту книгу лет десять назад, но не пошло. Что ж, вот я ее и одолел. Говорят, у Рэя Бредбери есть ярые поклонники. К сожалению, после знакомства с «фаренгейтом», читать мне его творчество больше не хочется.

Можливо це зовсім не так, але ви впевнені у протилежному. Так само сталося і з Монтеґом — головним героєм. Чоловік працює пожежником, його обов'язком є підпалювати книжки, адже вони заборонені. Всі хто не схожий на нас стає вигнанцем, всі над ним глузують тільки через те, що він у чомусь має інші погляди або знає більше ніж ви. Через це й закрили усі навчальні заклади, спалюють книжки та працівники університетів стають непотрібними. Люди уникають усього чого вони можуть не зрозуміти або того, що може викликати негативні емоції.
   Усі зациклені на техніці — радіо-приймачах «черепашка», екранах у яких зображені так звані «родичі», хоча насправді це віртуальний образ людини який з тобою розмовляє. Техніка поглинає світ, людство стає всі як один, у кожного є «родичі», ніхто не хоче заводити дітей, а що найстрашніше — вони не можуть по-справжньому любити. Монтеґ більше 10 років одружений з Міллі, але коли вона не поряд він навіть не може згадати як вона виглядає. Це він зрозумів після зустрічі з сусудкою-дивачкою.
   Одного дня на службі йому довелося спалити книжки... Та їх власницю. Вона не була готова прощатися зі своїми паперовими історіями та сказала пожежникам вийти. А як тільки вони вийшли з будинку їм навіть не довелося підпалювати його, адже жінка сама це зробила. Після цього, Монтеґа довго не полишали думки про те чому вона не погодилася вийти, а залишилася серед книжок та полум'я. І він почав тягнутися до розгадки...

   На початку, книга мені здалася нудною, так я вважала до 1/3 її частини. Далі стало цікавіше, що ж буде далі. Кінець був надзвичайно захоплюючим та цікавим

Первый вывод,который я сделала лично для себя-это моя первая и последняя книга Брэдбери...Совсем не мой автор. Задумка книги очень интересная,а стиль изложения автором вообще бредовый... Пол книги я "спала". Потом вроде втянулась,потом опять "спала". А концовка вообще добила... Книга просто раз и закончилась непонятно о чем... В общем БРЕД... Имхо...
---------------------------------------------------
Антиутопия. Картина развития происходит в недалеком  будущем. Все печатные издания уничтожаются специальным отрядом пожарных,которые приезжают домой по вызову "добрых" соседей и знакомых и сжигают всю литературу прям в доме,потому что хранение книг преследуется по Закону. Интерактивное телевидение успешно служит обболваниванию населения. А карательная психиатрия решительно разбирается с редким инакомыслящим. А на охоту с неисправимыми диссидентами выходит электрический пёс....
---------------------------------------------------
Я думаю проблема прячется глубже. Все идет к тому,что мы все меньше и меньше уделяем внимания книгам и все больше и больше электронным гаджетам... Стоит задуматься.

Альтернативная реальность где нет места книгам и лишним мыслям .Все книги подлежать уничтожению пожарниками ,а нарушителей правопорядка попадают за решетку.Но наш герой Гай Монтэг не заметно забирал некоторые книжки домой. Однажды он встречает девочку, которая открывает ему глаза на мир. Гай полностью меняет свое мышление и тем, самым становится врагом народа (которого в конце книги погубить война),а он продолжит странствовать.

Роман читается очень просто, в нем 260 страниц. Интересно наблюдать за альтернативной реальностью, к тому же когда книга так легко идет.