Wuthering Heights

было бы глупо сидеть и дуться на неучтивость собачьей своры

Нелли, я сама и есть Хитклиф! Я всегда, всегда думаю о нем — не как о чем-то приятном и не как о человеке, который доставляет мне больше удовольствия, чем я сама собственной персоной, а как о своем естестве.

Моя любовь к Линтону сродни листве в лесу — время ее изменит, как зима изменяет деревья.

Я неожиданно очутился в обществе одного восхитительнейшего создания — богини, как чудилось мне до тех пор, пока она не удостоила меня своим вниманием.

"Он не человек, и на снисходительность мою правом не располагает.Я подарила ему сердце, а он взял его, и задавил до смерти, и швырнул мне обратно."

Вот вам добрые книги - читайте! Сядьте и думайте о душе!

..."все больше убеждаюсь, что в стенах усадьбы «Скворцы» разумная душа живет в одном-единственном теле – моем собственном.

я поралася собі в хатніх справах, упевнена, що у стінах Грейнджа лиш одна людина лишилася при здоровому глузді — і це не хто інший, як я власною персоною.

А ви б вставали трохи раніше; адже найкраща пора буває ото рано-вранці! А хто півділа не зробить до десятої ранку, той і з ділом не впорається.

Добре серце, мій хлопчику, зробило б милішим твоє обличчя, — відказала я. — А із злим серцем навіть найвродливіше лице стає гірш ніж повторним.

Що то за хитке й непевне створіння — людська істота!

Розумна людина мусить вдовольнятися тією компанією, яку має у власній особі.

Якщо б було зруйновано світи,
Зірки зійшли з призначених доріг,
Серед руїн лишився б тільки ти,
Ти б всесвіт цілий у собі зберіг.
І омине цей всесвіт небуття,
Бо силою тут дише атом кожен.
Ти — Ти моє повітря і життя,
І твоя сутність щезнути не може.
(«Останні рядки», «Last Lines»)

Я сказала ему,что его рай -это что-то  полуживое,он сказал,что мой - это что-то пьяное.

Большинство моих любимых книг до последнего слова записаны в моем мозгу и отпечатаны в моем сердце, и вам у меня их не отнять.

Для нас его смерть станет тяжкой утратой, а для него - милостью Божией