Він не мусив обіймати її: вона вже була тут, заривалася в його тепло, шукаючи його вуста своїми. Знайомий смак, знайомий запах. Їхні тіла, пасували одне до одного, як було завжди. Вона тремтіла, однаковою мірою від холоду й захвату. Він огорнув її руками, захищаючи своїм тілом від вітру, поки вони, цілуючись, поверталися до дверей, несли до будинку хмару снігу, що блищала на підлозі, коли він струсив із себе куртку.
До спальні вони не дійшли.
Просто у передпокої вона метушливо розстібнула ґудзики його сорочки, випросила її зі штанів. Шкіра під сорочкою пекла занімілі від холоду пальці. Мора стягнула з нього тканину, прагнучи його тепла, з відчайдушним бажанням торкнутися шкіри шкірою. Поки вони дісталися до вітальні, її власна сорочка теж була розстебнута, як і зіпер на слаксах. Вона була рада його поверненню до свого тіла. До свого життя.
Вогники на ялинці мерехтіли барвистими зірками, вона лежала на підлозі під ним. Заплющила очі, утім навіть тоді досі бачила, як гірлянда підморгує їй зі свого кольорового склепіння. Їхні тіла коливалися разом у знайомому танці, без незграбності чи невпевненості тих, хто кохаються вперше. Вона знала його дотик, його рухи, і коли її охопило задоволення, вона без сорому закричала. Три роки розлуки зникли в одному вчинку, і коли все було закінчено й вони лежали разом у мішанині скинутого одягу, його обійми були знайомі, наче поношена ковдра.
Ваша оценка
escapistt13 мая 2022
1 понравилось23
my_favorite__books10 мая 2022
Stuna18 января 2022
ViktoriaKozar11 сентября 2021
ljutikvkarmane24 октября 2020
Bacherikova25 декабря 2019
Delight_in_reading20 декабря 2019
