L’amante di Lady Chatterley

Взялася читати її,бо зацікавило,чому книгу відразу ж піля виходу зняли з тиражу і заборонили видавати цілих 30 років.Чекала чогось шокуючого,надзвичайно емоційно-відвертого...Насправді ж читалося досить таки нудно. Попри мою любов до англійських романів. Стиль написання дуже нудний. Події розгортаються надзвичайно повільно.Десь до половини книги я взагалі не розуміла,чому саме така назва. Але зачеплені теми досить таки гарячі.
Здивувало,що описується проблема відсутності нормальних чоловіків-самців,з якими жінка зможе почувати себе жінкою,існування геїв та лесбіянок(виявляється,то вічна проблема,а сучасники вважають її болем нашого часу). Розумію,що хотів сказати автор,але не зовсім підтримую. Я за здорові стосунки: і щоб поговорити було з ким,і задоволення отримати,і дитину виховувати.
Не бачу майбутнього у Конні і Меллоуза,але то таке.Автор теж не написав,що їх чекає безмежне щастя. Дивні були метання Конні.То вона його ненавидить,то вже обожнює і все на протязі доби!) І так по колу. З висоти погляду сучасного розуміння і сприйняття-дивні переживання,відносини...Я вболівала за Кліфорда:)
Та все ж мені здається,що роман був заборонений не через це,чи хоча б не тільки через це. Автор підняв соціальну проблему,яка тоді була для всіх як оголений нерв. Тотальна індустріалізація,зміна життєвих устроїв,занепад аристократії,яка не може з цим змиритися. Всі ці прості люди,народ,шахтарі поступово стають значущим кільцем суспільства.І їм не подобається,що їх називають недумаючим бидлом, мерцями,порожніми душами... Вони протестуюють,підганяють прогрес,і закопують поглибше пережитки минулого. Хоч автор і сам зі змішаної сім'ї і,здається, одружився з жінкою вищого кола,але у романі висловлює думку аристократів,які звикли думати високими матеріями і не зважати на простолюдинів. Мене така позиція навіть зараз трохи образила,бо щоб комусь жити у розкоші ,комусь потрібно стригти газони,і совісно сміятися з того,хто тебе годує. Якось так сумбурно,але так думалося:) Ніяк не навчуся писати гарні рецензії.

Хотелось невероятного приключения про знатную леди и ее любовника, а получила скучную историю про бешенство матки, скрытые сексуальные извращения и стародавние сексуальные словечки, от которых хотелось прекратить чтение.
Но раз уж начала, нужно закончить. Фаллос в книге описан вообще как отдельный персонаж, хотя не описывается что такого он вытворял чтобы заслужить такой чести :D
Никакой интриги, никакого напряжения, за героев не переживаешь потому что ничего не происходит, ГГ просто ходит в лес за сексом.
Возможно, в свое время роман был сенсацией (в чем я сомневаюсь т к есть более сильные произведения), но я перечитывать точно не буду