Vīrs, vārdā Ūve

Трохи наївна, але тепла історія про дуже просту і щиру людину. Уве терпіти не може бовдурів, які не вміють водити машину з причепом; сусідів, які купують БМВ; драних котів, які зухвало сидять біля його дому — та інших невдах, що так люблять порушувати порядок. Проте врешті решт він з усіма знаходить спільну мову, адже дужче за все він не терпить несправедливості. Коли батько виганяє сина з дому, коли когось хочуть забрати до будинку престарілих, коли чужа шавка видирає жмути хутра з бродячого кота. Врешті решт, коли паркани не пофарбовані і велосипеди не відремонтовані. А ще Уве намагається, але ніяк не може померти. Можливо, тому що стільки бовдурів навкруги, не здатних навіть нормально продути батареї. А можливо, тому що Соня, його дружина, яка померла півроку тому, насправді зачекає і пробачить йому запізнення.

Мені здається, люди, у яких матеріальне переважає над абстрактним, які із завзяттям беруться за будь-яку роботу і вміють будь-що — вони ніби з іншої епохи. І не сказати, гірше це чи краще. Просто інакше. Я рада, що тепер знаю Уве, одного з них.

З відгуків на книгу: “Душевний, веселий, динамічний і піднесений дебютний роман, який розповідає історію любові та спільноти, що залишає у душі радість."
BBC

Ви це серйозно? Особисто мене ні на хвилину не полишало щемке відчуття самотності та пустоти, туги та жалю.

Усе Життя головного героя Уве - низка випробувань та копняків від долі. Проте, незважаючи на все, він спромігся рухатись вперед (до того моменту, коли втратив кохану), бути вірним власним принципам та переконанням.

Мабуть, важко відчувати симпатію до такої людини як Уве. Але, особисто мені хотілося чимдуж пригорнути його, по-дружньому.

Аж ось на його шляху трапилися небайдужі сусіди. З одного боку, завдяки наполегливому втручанню Парване у життя Уве він ніби отримав другий шанс, друге життя. А з іншого - не всі люди хочуть, аби їх рятували. І це було б справедливо, дати йому змогу піти власним шляхом. Ділема.

Звичайно, всі події у книзі дещо утровані та ідеалізовані місцями. Скоріш за все, у реальному житті, а не в книжковому, Парване полишила би спроби подружится з Уве ще після перших його грубощів.

Перегорнув останню сторінку, знову ж таки, особисто у мене, лишилося відчуття пустки та сльози на очах.

Але ця історія зайвий раз нагадала, як важливо жити тут та зараз, цінувати те, що маєш.