Vasaras grāmata

Я читала так багато позитивних рецензій про дану книгу. А ще мене ну просто заворожила її назва і прекрасна, така тепла обкладинка. Але зміст мене дещо шокував. А точніше здивував. Хоча...вже пора звикнути, що література (та і цінності) скандинавів ну дуже відрізняються від наших. Дана книга схожа на творчість Ульфа Старка, якого я просто обожнюю - де радість переплітається з журбою. Та в книгах Старка я була до цього готова, а в "Літній книзі" я занадто була настроєна на лірично - відпочиваючий лад.
Отож, на чудовому острові проводять своє літо бабуся, тато та дівчинка Софія, мама якої не так давно померла. І хоча про саму смерть в книзі мова не йде, але її тінь дуже сильно відчувається. Тато рибалить та займається своїми справами. Між рядків видно, що він надто увійшов в свою печаль і що після смерті дружини став зовсім інакше проводити час, більш відсторонено. Бабуся то чудний персонаж. Мені здалося, що це жінка, яка не хоче здаватись старості і, відчуваючи, що життя залишилось не так багато, не хоче помирати. Бабуся Янссон не сама ласкава бабуся в світі, вона буває різка зі своєю внукою, хоча часто це і оправдано. Інколи бабуся не чує нікого крім себе, а ще в свої роки вона зберегла оту дивність і чудакуватість, що зазвичай присутня молодим - і це чудово. Ну і сама Софія - своєнравна та єгоїстична дівчинка, яка бажає, щоб весь світ крутився навколо неї. Можливо в дитинстві ми всі такі, я не памятаю. Софія любить страждати,можливо через втрату маму для неї любов - це те, що обовязково тебе мучить (згадаймо розповідь про кота)
Мені весь час здавалося, що у фіналі буде якась трагедія. Це літо, небо якого затягнене темними -претемними хмарами і ось -ось буде буря. Сумне літо у Янссон. Все, як у житті.

Как скандинавским писателям удается передать такую загадочную атмосферу туманных фьордов, что кажется, будто из книги на тебя сквозняком дует?.. Очень атмосферная и изящная стилистически книга. Будто монолитный текст, северный, испещренный мохом, зябкий, немыслимый.

С моей точки зрения данный отрывок можно смело заносить в жанры "ужасы" или хотя бы тот же "магический реализм". Вроде ничего и не происходит, но обстановка, диалоги, тайное переплетение смыслов замораживает до онемения. На самом деле было страшно, в начале книги бабушка вовсе показалась мне неким демонов в человеческом обличье, а капризная девчушка мелким бесенком. Реально представляла их такими -- с рогами и копытами, где-то на ледяных задворках ада.
Позже попривыкла, да и люди начали появляться. Но чувство отчуждения, одиночества, холода, тусклого света маяка на туманном отшибе не покидало всю книгу.

Даже "три звезды" ставлю лишь потому, что они синие, и полностью отражают эту тускло-сквозную атмосферу скандинавских берегов в моем воображении.

Дитячі книжки варто читати в дитинстві, принаймі тим хто не вміє на час читання ставати дитиною, а я саме з тих.
Оцінюю книгу як дорослий читач - непогано. Цікаві історіії про життя буття маленької дівчинки Софії, що залишилась без материнської опіки, але дуже близької зі своєю бабусею. Бабця ще та витівниця, вона практично завжди на одній хвилі зі своєю онучкою, разом з тим оберігає її, пояснює якісь дорослі речі. Всі події розгортаються на лоні гарної природи, моря і це додає особливого настрою, але... От поясніть мені для чого в дитячій книзі один з головних героїв, та ще і герой який замінює дівчинці маму, подружку і т.д. курить? Мало того Софійка їй подає сірники, Софійка у вільну хвилинку каже бабці, що та зараз може покурити... На мою особисту думку це в дитячій книзі є неприпустимо, бо ситуація розглядається як цілком нормальна... Одним словом, мене дуже засмутила ця погана звичка бабці((((

Эту книжку рекомендую всем. И особенно тем, кто любит муми-троллей.
Потому что, по сути своей, «Летняя книга» – еще одна книга о муми-троллях, просто муми-тролли здесь в человеческом обличье. Бабушка, папа и девочка София. Они живут на острове. И остров, и море, и лес, и сама атмосфера книги, - все это очень муми-тролльское. Те же серьезные темы, декорации, тон. И еще – это книга о старости. О прощании с миром. О любви и грусти, когда старому человеку не с кем поделиться своими мыслями. О здоровой, веселой, равнодушной, живущей своими интересами молодости. Очень искренняя, честная, грустная и очень хорошая книга. А я и не знала о ней, надо же.
Буду перечитывать. Там, в этой книге, уютно и хорошо.
Не удержусь, чтоб не процитировать немного.

Никого вам эта бабушка не напоминает?:)

Такая на острове середина лета:

А вот так приходит на остров осень:

Ну правда, муми-тролльская книга? Читайте, кто еще не.

Мудрая, глубокая, неторопливая, тихая — если можно так сказать про книгу. Лето и детство. скорее всего, даже не одно лето.
София и бабушка. И немного папа) Маленький домик на маленьком острове, рыбацкие лодки, сети и шторма, люди и растения. И море, море, море.
Настоящее детство. И настоящая старость. И то, где они пересекаются.
И так же, как ты всегда знаешь, что лето кончится, но в конце августа всегда приходит печаль, так и эта книга заканчивается очень ожидаемо, очень понятно, но так обыденно грустно, так бесповоротно — вот и всё. Осень. Пора взрослеть.

Читала эту книгу снежной зимой, надеясь, что летняя атмосфера поможет согреться. Но конечно же я не учла, что книга написана о скандинавском лете, а оно немного не такое, как в средней полосе России. Впрочем, особых проблем это не вызвало.
Произведение довольно атмосферное. Во время прочтения иногда ощущаешь морской ветер, запах солёной пены. Отлично подойдёт для того, чтобы отвлечься от эмоционально сложных произведений и тяжёлых реалий. Но и особо ожидать ничего не стоит, книга очень лёгкая. Думаю, что не каждому ребёнку она понравится, потому что повествование плавное, без необыкновенных приключений и обилия ярких персонажей.