Невеличка драма

Перш за все хочу обуритися з приводу того, що хтось додав цю книгу у перелік "Дитячі книги" (як зазначено на цьому сайті). Насправді повість дуже доросла, в ній порушено проблеми, які не можуть бути дитячими, близькими та зрозумілими малечі, - теми кохання, вірності, людяності та підступності. Саме ці проблеми хвилюють героїв, а разом із ними й читачів, а сценою дії стає людська душа. Автор удається до препарування почуття кохання з біологічної точки зору (недарма один із героїв - учений-біолог, та й неозброєним оком помітне засилля біологічної термінології у творі). З іншого боку його турбує психологічний аспект кохання (почуття справді щирого, взаємного, на яке так чекає Марта). Проте виявляється, що кохання - то не тільки красиві слова та квіти, а ще й якась особлива "хімія", яка відбувається у людському єстві. І не важливо, який надворі час - спокійний чи сповнений революційних перетворень - кохання вічне. Виявляється, що кохання - не завжди щастя. Воно може призвести й до гірких сліз. Бо люди (а не кохання) часом жорстокі.

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

Прежде всего хочу возмутиться по поводу того, что кто-то добавил эту книгу в перечень "Детские книги" (как указано на этом сайте). На самом деле повесть очень взрослая, в ней затронуты проблемы, которые не могут быть детскими, близкими и понятными для малышей - темы любви, верности, человечности и коварства. Именно эти проблемы волнуют героев, а вместе с ними и читателей, а сценой действия становится человеческая душа. Автор прибегает к препарированию чувства любви с биологической точки зрения (недаром один из героев - ученый-биолог, и невооруженным глазом заметно засилье биологической терминологии в произведении). С другой стороны его беспокоит психологический аспект любви (чувства искреннего, взаимного, которое так ждет Марта). Однако оказывается, что любовь - это не только красивые слова и цветы, но и какая-то особая «химия», которая происходит в человеческом естестве. И не важно, какой на дворе время - спокойное или полное революционных преобразований - любовь вечная. Оказывается, что любовь - не всегда счастье. Она может привести и к горьким слезам. Потому что люди (а не любовь) порой жестоки.

(6) Чужі драми завжди здаються трохи банальними...(с)

Цей роман надзвичайний! Він читається дуже легко, недивлячись на те, що він таки не "невеличкий". Історія дівчини Марти вкладається в єдини старий вислів "поматросил и бросил", банальна історія про дівчину, яку звів нерозумний хлопець. Але ні, все не так просто і сухо, і Підмогильний за допомогою свого слова, таланту розповів нам про страшну руїну, що сталася у житті чарівної, мрійливої дівчини Марти. Все йде в її житті добре: вона красива, молода дівчина, повна сил та мрій, має роботу, житло, хоч і сирота, але дбає про себе, має багато прихильників, але живе мріями про того єдиного принца, як у романах. До неї в гості навідується багато чоловіків, які прагнуть мати її за дружину, або коханку, але жодного з них Марта, як чесна дівчина не підпускає. І ось, в це спокійне розмірене життя вривається нове почуття - пристрать, яке Марта плутає з коханням. Вчений Славенко, раціоналіст, людина обмеженого розуму, як його потім охарактеризує Льова. Він горить своєю науковою роботою, і тільки вона є важливою. Але він піддався чуттєвості, і закохався в Марту. Вона відповіла на його поклик, чим поклала початок кінцю свого спокійного життя. Вона відчувала, що їх звязок не кохання, не щирий, але не могла опиратися цьому. На щастя, все в житті не справжнє має свій кінець, і так трапилось з Мартою. Доля наче хотіла змцнити її, розірвати ці непотрібні кандали марного кохання, нудної праці. За дуже короткий срок Марта пройшла випробування підлістю, зрадою, жорстокістю людей. Вона була морально знищена, занепала духом, пішла хибним шляхом. Світ для неї перестав існувати, вона усвідомлювала себе, як єдино справжню. Але очистившись горем від бруду, автор подає нам в кінці образ нового сонця, дня, який піднімається із середини - надія на нове життя.