Авторка створила фентезійний світ на основі реального історичного і це дуже круто. Мені вдалося погрузитися в атмосферу середньовіччя. Персонажі запам'ятовуються, на відміну від їх імен. Задум поділити світ на птахів і людей, непоганий. В голові, під час пташого спілкування, чулось гелготання, наче голубине.

Смерть - це кінець. Смерть свята. Вона належить тільки тому, до кого прийшла, і жодна інша істота не має права втручатися й переривати вічний спокій.

Брала читати книгу на Pride Month через любовну лінію. А її нема. Насправді, майже в самому фіналі ми бачимо, що один з персонажів закохався в іншого. І все. Треба читати цілий цикл, щоб побачити, як буде далі. Чого я робити не збираюсь. Бо загалом мене не втягнуло в сюжет і емоційно не зачепило від слова зовсім.

А ще мені, як фанатці Зоряних війн, було важко кожного разу бачити в тексті "Зірка Смерті". Весь час відкидало уяву в інший Всесвіт.