Федько-халамидник

Одна з найкращих книжок від Володимира Винниченка про бешкетника Федька. Хлопець може і шибку вибити, відібрати у когось повітряного змія і навіть з однолітками побитися. Проте Федько чесний та розумний, справедливий щодо свого оточення та може відстояти свою думку не тільки кулаками. Для молодшого шкільного віку.

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,3

349 оценок

5
54%
4
33%
3
10%
2
1%
1
1%

Ваша оценка

Прочитали 436Хотят прочитать 85

Рецензии

NatanIrving13 июня 2019 г.
Читаю этот рассказ уже второй раз за свою жизнь и вот просто нет у меня слов. Одни эмоции, море эмоций, что просто раздирают изнутри. Слёзы в три ручья, горе и ярая жажда справедливости.
Винниченко написал детский рассказ воистину большой силы. Он имеет простой и лёгкий украинский слог. Нам показана жизнь простых деревенских пареньков тех годов и их украинских семей. И вроде с тех пор прошло немало годов, а почему-то в груди зажглось чувство ностальгии. Ведь наверное и каждому из вас приходилось незаслуженно в детстве получать люлей только оттого, что другой ребенок, встрявший в ваши игры, принадлежит к более высшему сословию, нежели вы сами. Для детей все были одинаковы. Даже я недоумевала, когда мне прилетал грозный взгляд чьей-то матери, уводящей своё плачущее в соплях мурзатое дитя. Ну подумаешь, песка поели и мышей дохлых в консервных банках покатали! Ну шо тут такого?
Здесь же представлен подтекстом более глубинный смысл. Федька - пример мужественного, крепкого парня, который знает чего хочет от жизни и умеет этого добиваться. При этом он не теряет честности души и преданности товарищам, как настоящий партизан. Когда произошла трагедия, он ЕДИНСТВЕННЫЙ, кто не расстерялся, хотя там было куча разномастных взрослых. Он предал себя ради ничего не стоящего пацана, он за него искренне переживал, хотя его самого чуть ли не вклочья рвали со всех сторон.
Толя же - представитель изнеженной знати, которая суёт везде свой нос и чуть что, так готов спалить кого угодно лишь бы самому по шапке не огреть. Ладно бы это вот всё, но его поступок в конце книги ясно нам даёт понять, что он даже хуже, чем нам показали. Никакого хотя бы даже зародыша чести в нём нет. Он даже не додумался уважить того, кто отдал за него жизнь. И не надо говорить мне, что он ребенок! Там были и другие дети. Просто кто-то таким вот уродился. И всё. Точка.
Отдельно ещё хочется сказать про родителей наших героев. Оные Толи могли бы хотя бы получше за дитятей глядеть, а то тут капец Федька-Дьявол, слепыми нас сделал и сына из-под носа утащил. Ага, конечно! Хотя чего там... Как они могли подумать на своего послушного нежного маленького мальчика, когда о другом Сатанюге слава давно уже на всё село ходит!
В принципе понятно и поведение матери, отца Федьки. Есть ведь такой типаж женщин, которые, увидев, что ты только что был присмерти, но выкарабкался, накинутся на тебя с кулаками. Но потом! Вы же видели что с ним происходит! Какого черта вы делали?! Зачем?! Вот и наказал их за это Бог! Не ценили они его, ой не ценили. Жалко вот Тольку петух в задницу не клюнул жареный, но это ничего. У него ещё целая жизнь впереди и совершенно не факт, что рядом окажется такой же вот Федька. Он позиционировался как верный персонаж сиего произведения, а как оказалось - он был там самым хорошим человеком во всём селе и все по нему плакали, потому что на самом деле знали это.
Жаль вот в школьное время не понимала всей глубины этого маленького произведения. Расскажи я эти слова в школе, то мне бы точно в семестре автомат по литературе влетел :ввв
Читать далее
64
4,5K
Riass5 апреля 2021 г.
Частичка моего детства
Как видно из заголовка данная книга - это частичка моего детства. Я помню до сих пор тот день, когда нам в школе задали ее читать на украинской литературе. Я в детстве не особо любила читать и так же скептически отнеслась к этой книге. С мыслями "точнооо, на завтра же Халамидника читать" я побрела читать. В книге рассказывается про обычных детей из обычного украинского села. Что могло меня заинтересовать? да ничего.
Но то, как я плакала после ее прочтения нужно было видеть. Мое маленькое детское сердечко было разбито вдребезги.
На следующий день в школу пришли почти все заплаканные школьники 5А класса.
До сих пор эта книга остаётся в моем сердечке, как одна из лучших книг детской школьной литературы.
Читать далее
45
1,4K
bezkonechno3 марта 2011 г.
Спойлеры
Вперше зустрічаю прийом такої зміни образів, як це показано в даному оповіданні! Федько-халамидник має образ хулігана, підбурювача, йому аби зробити шкоду, зіпсувати комусь гру. Ну дуже багато горя Федір зробив і дітям, і батькам. Говорили, що начебто біс в нього вселився. І як би не давали прочуханки йому батьки, як би не лаялись з ним батьки тих дітей, котрим розбишака зробив шкоду, Федя все ж далі брався за своє. Неугомонне дитя, не жаль йому не своїх батьків, ні дітей, тих ровесників... І себе не жаль. І навіть його найкращі друзі, що постійно з ним гуляли, не були вже аж такими хуліганськими, частіше всього їх підбурював Федя. Треба ще додати, що Федір ріс в звичайній, небагатій сім'ї типографщика. Можливо від того був такий шибеник. І ще - Федір не дивлячись на своє бешкетливе життя, ніколи не брехав і не здавав друзів. Аж дивно було спочатку, що йому притаманні такі риси, проте, читаючи далі, розумієш, що це таки правда.
На противагу Федькові виступає хлопець Толя: він з заможної сім'ї, вихований, делікатний, розумний... Всі протилежні якості мав від Федька. Батьки Федіра знімали квартиру в батьків Толі. Та й самі хлопці (не дивлячись на такі різні характери) на диво знаходили спільну мову, але всі їхні ігри закінчувалися недобрим ділом: як завжди, делікатний Толя потрапляв під вплив хулігана. А можливо просто для їхнього віку це було нормально - викидати всякі дурниці (як тоді у випадку з деревом)? А вдома хлопців лаяли, я думаю, що може від того такі як Федя, робили все те зле?
В будь-якому випадку образ Федора викликає аж відразу своїми вчинками. Відразу, що граничить з жалем, коли читала про те, як карали хлопця, проте відразу. Аж цікаво було чим же закінчиться історія малого бісеняти. Образ же Толі викликає різні асоціації: для мене то був обмежений в своїх діях і своїх друзях хлопчик, якому хотілось вибратись з тієї клітки, що йому нав'язали інтелігенти-батьки; з іншої сторони, він знав, що краще йому не дружити з Федором, тому що принаймні для одного з них це закінчується погано, не дивлячись на це Толя сам іде бешкетувати, розуміючи, що такі речі заборонені; і нарешті, при цьому Толя знає, що скільки б Толиної вини не було в ситуації, Федю відшмагають, бо в нього така репутація, йому не звикати, а бідного-нещасного Толю, якого тільки й можна спровокувати на такі речі , сам він на таке нездатний, ще й по голівці погладять і пожаліють.
Проте оці негативні сторони Толі розкриваються уже наприкінці. Коли стався випадок з кригою. Тут уже, чи не вперше, вина була не на Феді (який між іншим чудом зійшов з крижин неушкоджений), а на Толі. Проте Толя каже інакше, а Федір неочікувано... підтверджує брехню, тим самим беручи на себе вину, і знаючи, що дома він свого отримає можливо вперше ні за що. І далі дежавю: нещасного Толю жаліють, а хворого і кволого після "льодяної" пригоди Федора б'ють... І б'ють, мовби не бачачи, що хлопцеві й так важко... Б'ють так, що Федір впадає в марення (і приходячи до тями ненадовго все питав чи дуже били Толю і под.) і незабаром помирає...
І найпечальніше те, що Толю той випадок так і не провчив, йому навіть моторошно не стало, тільки цікаво було: як воно ховають Федька-халамидника, а мати не пускала навіть вийти надвір до вуличних сільських дітей. Проте хлопця здається це не дуже й переймало. Він собі грався Федьковим чижиком, якого нібито виграв у померлого друга (Толя просив, щоби чижика йому віддала Федькова мати, проте, якщо згадати сам спір, то Толі не потрібен був чижик, сам про себе він навіть усміхнувся: нащо йому чижик?)... Виходить що делікатний Толя був підлим і розбещеним, а Федько-халамидник - розбишакою з добрим і безстрашним серцем...
Проте я думаю, що не треба знімати вини і з Федіних батьків. Вони його тільки те й робили, що лупили за шкоду, а можливо інколи треба було би просто поговорити з ним, пожаліти його хоч тоді, коли хворіє, й так ледве дише... А нема тепер Федька-розбишаки - єдиного сина - ні в батьків, ні в хлопчика Толі, що навіть не хоче усвідомити, що гарна частинка вини на ньому, і не зрозуміє, яким Другом для нього був той хуліган (який між іншим на кризі, не побоявшись, врятував життя другові), можливо вже таких і не буде ніколи, як те бісеня-Федір з добрішою, ніж у багатьох душею...
Читать далее
21
2,3K

Все рецензии

Цитаты

ulia-d17 июня 2013 г.
Коли Федькова труна сховалася за рогом вулиці і не було вже нікого видно, Толя одійшов од вікна, перекрутився на одній нозі й побіг гратися з чижиком.
Цього чижика він сказав Федьковій матері віддати йому, бо він його виграв у Федька.
12
6,8K
DelgardoDressed2 августа 2021 г.
Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці
1
1K
MaryKostenko19 октября 2023 г.
Якби він схотів, то міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить.
Не любить також Федько й товаришів видавати.
0
116