Всі мої Ключі і Ґайя

«Не відчиняй незнайомих Дверей» – радить Кодекс чаклунів. Іґніса Еміліуша це завжди влаштовувало: попри талант до магії та благословення Духа Вогню, він тримався якнайдалі від гризот трьох великих родів і уникав Декорацій, зворотного боку реальності. Та зустріч із Ґайєю вирвала його з буднів і кинула в неспинну мандрівку, сповнену відкриттів. Адже світ – небезпечний і неймовірний, Ґайя – таємнича т

Рейтинг LiveLib

4,1

17 оценок

5
35%
4
47%
3
18%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 17Хотят прочитать 15

Рецензии

Аноним19 января 2023 г.
Я в полнейшем восторге от этой волшебной и очень тёплой истории!
Мне понравились зимняя атмосфера и магия мира. Было интересно читать про различные Ключи, Двери и Декорации. Особенно заинтересовали Тёмные (Ашер, Асфоліт) и Ключи-легенды (Крила Таріса, Магрір).
Я всем сердцем полюбила героев. Жизнерадостная Ґайя и Іґніс всю книгу поднимали настроение своими диалогами и умением влипать в неприятности. Трудно было сдержать смех, когда она сказала ему, что не может находиться в безопасности ㅋㅋㅋ А как мило он смущался, когда думал, что она его поцелует ㅋㅋㅋ Я также полюбила Селесту (обожаю таких героинь), Ленна, Марка и даже Стрея, обеспечившего весёлое детство Іґнісу. Из великих же родов больше всего привлек Рейнардін.
А ещё я пищала от радости, когда появились любимые, старые знакомые: Історик, Діоніс, Хамсін. Моменты в которых Ґайя вспоминает, что является великой богиней, и как училась в Академии Аматерасу вызывали желание вновь перечитать «Гессі» и «Академія Аматерасу».
С нетерпением жду выхода второй книги!
Читать далее
31
106
Аноним19 ноября 2022 г.
Я хочу розпочати свій відгук із мінусів. Насправді може тих мінусів і побільше ніж один, але я хочу зупинитись на одному конкретному. Це моє перше знайоство із автором і, тим паче, книжка має маркування що є книгою першою, але по факту історії виявляється певне продовження в оповіді про Ігніса та Гайю інших історій автора. Насправді цей момент мене спочатку відштовхував ну дуже сильно. Але що робити, як книжку вже було придбано і розпочато читати? Кидати історії не в моїх правилах, я надто жадібна до фентезійних цікавинок.
А тут історія виявилась, доречі, досить цікавою. Так, спочатку я спостерігала за подіями із певнимм скепсисом, але персонажі по ходу історії ставали більш об'ємними. А сюжетні повороти не давали відкладати книгу навіть підчас блекауту. Окремо хочу відмітити класні, живі діалоги. Ось правда, за це респект автору.
І ще один аспект, що має бути відмічений окремо - це нереально красиве видання книжки. Ні, справді, дуже симпатична обкладинка та гарні портрети основних персонажів на обох форзацах.
Книжка чудова, правда. Але читати її бажано у підлітковому віці. Бо, як бачите, доросла тьотя знайде, що зафукати.
Проте, знайомтсво із автором планую продовжити.

Не недооцінюй хоч сам себе, Ігнісе, - людина стерла усміх з веснянкуватого лиця і схопила мене за обидві руки. - Не недооцінюй. Завжди знайдуться ті, хто зробить це за тебе.
Читать далее
4
97
Аноним14 декабря 2022 г.
«Все мои ключи Гайя» Наталия Матолинец
Первая книга новой серии от автора. Она связана сюжетной линией с волшебной академией Аматреса, но в, то, же время целиком самодостаточна. Произведение показывает читателям мир магов, волшебная сила которых скрывается в ключах. У каждого волшебника есть своя связка волшебным помощников. Кто-то обладает темными ключами, кто-то ключами управляющими временем и пространством, а кому – то подвластны иллюзии. Помимо этих способностей ключи так же помогают открывать волшебные двери в этакие личные чуланчики магов. Места, где всегда можно скрыться, ну или организовать дуэль))
История, описанная в книге, начинается со смерти древней богини. Чтобы спастись, она переносится в другой мир и оказывается в мире магических ключей. Тут то и начинается история приключений древней богини и молодого колдуна.
Читать далее
2
48

Все рецензии

Цитаты

Аноним18 ноября 2022 г.
Проблеми існують, щоб їх вирішувати, а життя - щоб пити його сповна. Одне іншому не заважає. Одне без іншого - ніц не варте.
3
56
Аноним18 ноября 2022 г.
- Не недооцінюй хоч сам себе, Ігнісе, - людина стерла усміх з веснянкуватого лиця і схопила мене за обидві руки. - Не недооцінюй. Завжди знайдуться ті, хто зробить це за тебе.
2
43
Аноним14 ноября 2022 г.
Ревнощі тут ні до чого. Правду кажучи, я не зовсім розумію їхній сенс. Життя сповнене стількох можливостей і шляхів - навіщо спиняти себе чи інших? Тим паче, ревнощі завжди з'являються надто пізно, виростають уже з розламу. Хтось заливає розлам вином, як-ось ти. А хтось сміється і дозволяє собі тріснути, аби народилось щось нове.
2
19