Всі мої Ключі і Ґайя

Проблеми існують, щоб їх вирішувати, а життя - щоб пити його сповна. Одне іншому не заважає. Одне без іншого - ніц не варте.

- Не недооцінюй хоч сам себе, Ігнісе, - людина стерла усміх з веснянкуватого лиця і схопила мене за обидві руки. - Не недооцінюй. Завжди знайдуться ті, хто зробить це за тебе.

Ревнощі тут ні до чого. Правду кажучи, я не зовсім розумію їхній сенс. Життя сповнене стількох можливостей і шляхів - навіщо спиняти себе чи інших? Тим паче, ревнощі завжди з'являються надто пізно, виростають уже з розламу. Хтось заливає розлам вином, як-ось ти. А хтось сміється і дозволяє собі тріснути, аби народилось щось нове.