Замарайко

По тундрі дзвеніла вода. Квапливо бігли струмки, тягнучи за собою ламані гілочки, крижинки і шматки мокрого снігу.
Добре в тундрі навесні. Кожний день схожий на свято. Скоро земля розквітне круглими кульками пушениці. А потім вона причепуриться маками, червоними хустками запалають каменеломки, маленькими озерцями замерехтять галявки з голубими незабудками.
Поки що холодно, в тундрі мало комарів. Немає і гедзів. Спокійно пасуться оленята. Хори не б'ються, не ламають роги.
Пастухи радіють весні. В білі ночі їм легко пильнувати череду. Полярні вовки відкочували за вовчицями на Північ, аби повернутися до черід з вовченятами.
Прилине день, і на маленьких вербичках заблищать жовті пухнасті сережки.
Настане і поря ягід. Гілки дикої смородини зігнуться від важких грон. На мохових купинах набере силу морошка, лохина, зачервоніє журавлина.
А за місяць на довгі ноги зіпнуться гриби. Синюшки та підберезники. Олені шаленітимуть від грибного духу, бігатимуть тундрою, шукатимуть ласощів.