Танці з кістками

Публіка там поділялася на два типи: перші скиглили про те, що недооцінені суспільством, інші, як мантру, повторювали: «Хороший лікар голодним не залишиться».

Толя не вмів співчувати чужим бідам не через черствість душі, а лише тому, що сам рідко сумував.

Життя коротке, мистецтво вічне.

Не знав тільки, чому на душі так гидко: від самої подачки чи від того, що він її мимоволі виканючив.

Сама наявність достатньої кількості купюр у гаманці вже давала йому відчуття комфорту, без бажання конвертувати гроші в матеріальні речі. За враженнями він теж не гнався, бо це означало б додаткові витрати.

Був би товар, а покупець знайдеться

Суспільство ідеалізує своїх героїв, не задумуючись про те, скільки щурів, собак і людей треба зарізати, перш ніж навчитися ремонтувати запчастини живих тіл.

Блага одних завжди набуваються коштом інших — часом і в буквальному, плотському сенсі. Простої любові до ближнього тут недостатньо, потрібна пристрасть різати і розчленовувати в пошуках таємниць природи.

Поки він мав гроші, він був собі хазяїном.

найбільше прокляття — це вибір. Щойно Сева зробив свій, світ навколо миттєво став стабільним і логічним.