Фауст

Поэт - властитель вдохновенья:
Он должен им повелевать.

Ступай, чудак, про гений свой трубя!
Чтоб сталось с важностью твоей бахвальской,
Когда б ты знал: нет мысли маломальской,
Которой бы не знали до тебя!

Чертям и призракам запрещено
Наружу выходить иной дорогой,
Чем внутрь вошли; закон на это строгий.

Мы век проводим за трудами дома
И только в праздник видим мир в очки.
Как управлять нам паствой незнакомой,
Когда мы от нее так далеки?

Бессодержательную речь
Всегда легко в слова облечь.
Из голых слов,ярясь и споря,
Возводят здания теорий.
Словами вера лишь жива.
Как можно отрицать слова?

Закон міцний, та ще міцніш нужда.

Так мало хто пізнать хоч дещо зміг,
Та й ті провидці, серцем необачні,
Несли свої думки юрбі невдячній;
За те й палили, розпинали їх.

Пергаментом жаги не втамувати,
Не в нім свята, жагуча течія;
Повік тобі на спрагу знемагати,
Коли суха душа твоя!

Шукай заслуги не в словах,
Не шийся в галасливі блазні!
Як розум є в твоїх речах,
То будуть без окрас виразні,
Бо для правдивих мудреців
Не треба вишуканих слів.
Всі ваші фрази дуті, беззмістовні,
Цяцьковані, бруднючо-пишновомовні, -
То вітер лиш, що десь між верховіть
Сухим осіннім листям шарудить!

Чого сьогодні не зробили, те завтра не прийде само!