Книжку взяла аби познайомитися з автором-словаком. У передмові про нього дуже позитивно писали як про новий «подих» словацької літератури. Ну, як би так культурно висловитися? Новий подих?!! Із 16 здебільшого коротеньких оповідань лише кілька були більш-менш. Всі інші – то якийсь лютий треш… Чоловік, що прокидаються із жіночими грудьми і скінчає свій неординарний день у канаві вбитим. Дядько, який «не просихає» у шинку, пропиваючи спадок, і врешті конає однієї ночі там же. Працівники похоронної агенції, які спочатку запечатують труну, а потім розпечатують її, щоби вкрасти купюру, що виглядала з кишені мерця так спокусливо. Працівник пошти, який розбиває голову чоловікові, якого ошукала касирка, а всі спокійнісінько переступають через трупа у своїх справах. Сусід, який вштрикує кухонного ножа у сусіда, бо, ну просто так йому ввиділося… І так далі, і таке подібне… Нічого собі, «майстер слова»…
8 понравилось
