Die Memoiren des Sherlock Holmes

Оповідання «Постійний пацієнт» розповідає про дивні події, що останнім часом стали траплятися у житті лікаря Травельяна та його начальника. До доктора одного разу приходять двоє: один хворий на різновид нервової хвороби чоловік та бугай, що називає себе сином цього чоловіка. З цього моменту починається загадковий перебіг подій, який закінчується настільки трагічно, наскільки і зрозуміло. А заслуги Холмса в цьому розслідуванні важко переоцінити — настільки вони геніальні. «Постійний пацієнт» — черговий майстер-клас від Холмса, який, проте, не розкриває нам нічого нового про особистість Шерлока, чим могли похвалитись попередні оповідання.

Оповідання «Рейґетська загадка» розповідає про те, як одного разу, після важкої нервової перевтоми, доктор Ватсон забирає свого друга на відпочинок до спокійного містечка Рейґет. І хоча метою Ватсона було повне ізолювання Холмса від навколишньої метушні та проведення часу наодинці з природою, його задуму не судилося збутися. Приїхавши на відпочинок, наші друзі дізнаються про серію пограбувань, що переросла у вбивство. Усі докази — розірваний клаптик паперу у руках мерця, але і цього виявилось цілком достатньо, щоб кинути виклик Холмсу, від якого той не міг відмовитись. Адже для Шерлока заплутана справа — то краще за будь-який відпочинок.

Честно говоря, ожидал чего-то большего. Исключив последний рассказ - можно сказать, что книга шаблонна. В каждом рассказе сначала Холмс проявляет свои дедуктивные способности на какой-то мелочи (иногда невероятно очевидной), чему все дружненько удивляются (особенно Ватсон), потом кто-то приходит\приносит письмо\сваливается на голову и просит помощи. Холмс с умным видом решает половину дела(если не все) на ходу, не отрывая пятую точку от кресла, делает кучу непонятных другим персонажам вещей и вуаля, бандиты наказаны, принцессы спасены!

Еще хочу отедльно сказать про Ватсона, он, конечно, славный малый, но складывается ощущение, что на него накатывают приступы очень жестокого помутнения рассудка и обострения тупости. Иногда вроде здраво рассуждает и поступает разумно, в других же случаях (уж простите) туп до неимоверности, перед носом происходят вполне очевидные вещи, но нет, не надо думать, надо бежать к Холмсу и спрашивать "что это вообще было?".

А вот последний рассказ "The Final Problem" весьма неплох, масштабен и грандиозен, хотя немного лаконичен, хотелось больше подробностей вместо

Если бы не последний рассказ, поставил бы оценку поменьше, а так как еще под впечатлением от этого рассказа - твердая оценка 7/10.

Посмотрим, что будет дальше. =)