Ο Χάρι Πότερ και ο ημίαιμος πρίγκιψ

Где-то в темноте запел феникс - такого пения Гарри не слышал ни разу: потрясающей красоты горестный плач. И Гарри почувствовал, как чувствовал, слушая феникса прежде, что музыка эта звучит у него внутри, не снаружи, то было его собственное горе, волшебным образом превратившееся в песню, которая отдавалась эхом, разносилась над просторами замка, лилась в его окна. Как долго они молчали, вслушиваясь, сказать ни один из них не смог бы, как не смог бы и объяснить, почему, пока они слушали звучание собственной скорби, боль как будто стихала.

Якби Волдеморт не вбив твого батька, хіба він пробудив би в тобі таку палку жагу помсти? Де там! Якби він не примусив твою маму пожертвувати заради тебе життям, чи наділив би він тебе таким магічним захистом, що й сам його неспроможний подолати? Безперечно, ні, Гаррі! Хіба ти не бачиш? Волдеморт сам створив собі найлютішого ворога - як це роблять усі тирани! Чи ти хоч уявляєш, як бояться тирани тих людей, яких вони гноблять? Усі вони усвідомлюють, що рано чи пізно серед їхніх численних жертв знайдеться такий, що повстане й завдасть удару у відповідь!

- До речі, про несподівані таланти, Рональде, - втрутився Джордж, - що це за плітки ми чуємо від Джіні про тебе й про юну панночку, яку звати... якщо не помиляємось... Лаванда Браун?
Рон зашарівся і знову взявся за капусту, хоч не схоже було, що він незадоволений.

• Не твоє собаче діло.
• Які вишукані слова, - зіронізував Фред. - Мені в голові не вкладається, з якого це джерела ти їх черпаєш. Але ми хотіли знати... як це сталося?
• Тобто?
• Вона потрапила в аварію чи як?
• Що-що?
• Ну, яким чином вона зазнала такої глибокої мозкової травми?