Околокулинарное.
- 111 книг
Ваша оценка4
(4)
Смак радянського: Їжа та їдці в мистецтві життя й мистецтві кіно (середина 1960-х – середина 1980-х років)
Ця книжка про радянських людей – жінок, чоловіків, дітей – які їли вдома, на роботі, в дорозі, в дитячому садку та школі, в системі радянського громхарчу, в турпоїздках. Про тих, хто здобував їжу в чергах, на колгоспних ринках, на власних городах, через хабарі та бартерні обміни, крадіжки на робочих місцях. Про тих, хто створював її надлишки в системі тіньової економіки й про тих, хто обирав відмову від їжі як спосіб демонстрації статусу «іншого» або зберігав «смачну традицію», плекаючи «банальн...
Рейтинг LiveLib
4,0
4 оценки
- 525%
- 450%
- 325%
- 20%
- 10%
Ваша оценкаПрочитали 4Хотят прочитать 11
Рецензии
Аноним23 декабря 2021 г.Читать далееВи знали, що Те Саме «марожєнає» у совку з’явилося тільки після того, як нарком харчової промисловості совку Анастас Мікоян з’їздив до США, подивився, як люди роблять, і привіз ці знання, наче аргонавти золоте руно, до країни совєтів?
«Саме в результаті поїздки у Радянському Союзі налагодили масове виробництво сирів, у тому числі нових видів, сосисок, з’явився томатний сік, згущене молоко, маргарин, консервована кукурудза й зелений горох, кукурудзяні пластівці. Організували продаж живої риби».
Це – цитата з цитати (так, такий собі уроборос), з книги «Смак радянського» Олени Стяжкіної, яку я відважно читала, почуваючи себе божевільним равликом на дитячій гірці. Чому? Тому що типове речення у книзі виглядає приблизно так:
«Методологічним підґрунтям аналізу є теорія соціального конструювання, яка дозволяє бачити радянське суспільство через інституалізацію та габітуалізацію (узвичаєння) інституційних дій, за допомогою яких «система знання» (у нашому випадку – «знання» про створення правильного/неправильного радянського) постає соціально визнаною в якості «реальності»
Або:
«В той час як невисока швидкість перетворення потенційної енергії в кінетичну була пов’язана з тим, що в пізньорадянському суспільстві співіснували елементи різних економік і різних етичних систем, а тому інновації досліджуваних соціальних груп не могли повністю змінити структуру повсякденності»
Ну, тобто, аби видобути з цієї високонаукової зубодробильні щось захопливе, щось таке, що змусить усю цю ностальгуючу за поганими продуктами вату (і співчуваючих ним) хоча б трішки збавити накал пристрастей за пломбіром за ГОСТом, треба мати неабиякий хист, ціль, мету та основні засоби. Я – людина загартована свого часу авторефератами дисертацій, але й я регулярно здавалася на милість переможної ходи цієї монографії і відкладала її.
І це насправді неймовірний біль. Бо цікавих фактів тут міститься купа, і їх можна було б рознести «інфовірусняками» не гірше за одкровення Баха, чи Коельо, чи Бльосткі, чи кого там сьогодні модно писати багатозначним курсивом на тлі пейзажів? І це була б справжня революція (ну або хоча б крок до неї) у мізках вати. А натомість отримали ще одну ну дуже важливу, але ну таку вже зарозумну книгу, яку прочитає рівно десятеро людей, а ще з два-три десятки тільки купить і закине на антресолі.
До речі, про ГОСТи. Ви ж у курсі, що чітко усвідомлюючи, що із якістю їдла у совку повний швах, просто на рівні ГОСТів (на які й сьогодні продовжують нафапувати, ага) було узаконено, що якісна сосиска – це «жили, стабілізатор білкової маси, кров, кишки та крохмаль»?
Смачного!
9146