Отзывы о книге Не твоє собаче діло

Продолжаю убеждаться насколько же классная современная украинская литература! К книге изначально привлекла обложка и прикольное название. Аннотация зацепила лишь тем что в истории будет много собак. Так, к слов, у оказалось. История с очень хорошим юмором, увлекательная, поднимает различные важные темы: бытовое насилие, издевательство над животными, инвалидность. Автор умело не только рассказывает саму детективную историю, но и подводит читателя к тому чтоб задуматься над реальными проблемами которые есть тут и сейчас. Главный герой, Максим, типичный детектив-бывший-полицейский, в нашем случае еще и бывший военный. У него проблемы с деньгами, может уходить в запои, но сам по себе человек хороший. Хотя и не ангел, что мне особо понравилось в этой книге и нравится такое в принципе. Во многих ситуациях он поступает так как повел бы себя любой, не очень хорошо, да, на эмоциях, но ты этом больше веришь чем когда герой поступает просто правильно. Максим на мели, и берется раскрывать дело бывшего одноклассника, которого со школы недолюбливает. Постепенно это дело начинает касаться его самого, и мы вместе с тем больше узнаем самого героя. Это кстати не тот случай когда персонаж прокрастинирует, и ты уже такой устал и хочешь поскорее вернуться к истории. В этом случае все в меру. Герой классный, о нем интересно читать, но и от сюжета мы не отходим. В целом я осталась очень довольна, читать было легко и увлекательно, история не большая, нет воды. Буду ждать новых детективных историй от автора про Максима Гедза)))

Приватний детектив з уже якою-не-якою практикою береться за діло, де замішаний його ворог дитинства. Звісно, йому такого не хотілося, але, як кажуть, гроші не пахнуть, а виживати потрібно. Отже, у впливового бізнесмена загинула дружина, але чоловік досі не знаходить спокою, в той час, як поліція закрила діло і шансів знайти правду майже не залишилося. Ситуація складна, в Макса немає доступу до матеріалів слідства, замовник-рідкісна скотина, а свідків злочину немає. Проте ниточка за ниточкою він натрапляє на слід, який, скажу я вам виявляється дуже незвичним.

Хто читав попередню частину (а її потрібно читати, адже це головне правило читання циклу), не міг не помітити моменту з "кубиком" і псом. Та це не завадило Максиму врятувати напівживе щеня і виростити з нього грайливого і доброго пса (така собі перевага, я знаю, у мене лабрадор). Отже, Лакі тут буде не просто доповненням, а повноцінним героєм. Також, важливим елементом сюжету являються зоозахисники, які скандують проти тварин у цирку, посилання на притулок бездомних тварин.

Відходячи від основного сюжету і беручи психологічну складову книги ми отримуємо піддих раз за разом. Теми важкі, філософські, духовні, звісно підсвідомо відгукується Фауст. Сказати, що автор грав на нервових точках-нічого не сказати. Потрібно розуміти, що тут повний фарш не для слабонервних-домашнє насилля, жорстоке поводження з тваринами, дітьми. І гроші,  гроші, гроші.

Опісля питань щодо детективної лінії не залишилося. Все по поличках, всім по заслугах. Але залишилося розбите серце, яке я буду зцілювати чекаючи нового діла Макса Ґедзя. Думаю, не варто запитувати, чи я її рекомендую?

Сучасна українська література - не перестає дивувати новими, гідними європейського книжкового ринку, авторами, котрі здатні по-справжньому здивувати своїми історіями. Цей детектив став для мене справжнім відкриттям, хоча перед його прочитанням я не мала жодних сподівань. Сюжет розповідає нам про розслідування однієї заплутаної справи, яка на перший погляд, здається абсолютно точно не вартою розслідування і схожа на нещасний випадок. Однак реальність виявляється набагато жахливішою і жорстокішою. Тут можна побачити, що істинне обличчя кожної людини рано чи пізно обов'язково проявить себе, а жорстокість не залишиться безнаказаною. Книга читається буквально за вечір, діалоги змушують вірити у те, що відбувається, а персонажі здаються дійсно живими. Тому, якщо шукаєте цікавий легкий детектив на один-два вечори, то цю книгу обов'язково рекомендую до прочитання.

Ця книга далась мені важко, морально важко. Хоча читається книга легко, бо написана доволі просто.

Головний герой твору — Макс Ґедзь, ветеран АТО, що втратив на війні руку. Він перебрався до Києва і працює приватним детективом, ледве зводячи кінці з кінцями. Книга розповідає про дну з справ Макса, його наймає його колишній однокласник, у якого померла дружина, за невідомих обставин в'їхавши в дерево.

Автор у творі піднімає багато болючих питань, в основному стосовно жорстокого поводження з тваринами у цирку, а також проблема догхантерсва (жорстокого вбивства собак для власного задоволення). Саме догхантерсво лежить в основі справи Макса і книги в цілому, не дарма ж така назва, так ще й череп собаки на обкладинці. Читати про це мені було важко, бо я абсолютно не розумію, що в людини має бути в голові, щоб робити такі речі, але на жаль таке дійсно трапляється.

Також автор піднімає тему домашнього насильства та жертв домашнього насилля, які не розуміють всієї проблеми і прощають усі знущання та побиття (ще одна річ, яку я справді не розумію).