Чути українською

Часом революції в видавництвах (незгоди з політикою керівництва чи ще щось) стають поштовхами до виникнення нових видавництв: свіжий подих, нові чудові книжки.

Ольга Дубчак, головна редакторка нового видавництва "Віхола", в минулому головна редакторка Нашого формату написала дуже дотепну книжку про українську мову. Обіцяє, що це лише перша книжка із серії.

Ця книжка про фонетику. Про звуки, які є в українській мові і як вони передаються на письмі. Про все те різноманіття, яким багата наша мова. Тут нарешті розкрито таємницю того самого конкурсу милозвучності мов, на якому наша мова посіла друге місце (так, я завжди знала, що його не було!). Книжка дуже весела і дуже цікаво написана. Буде корисна не тільки школярам, дикторам і акторам, а й широкому колу читачів.

Після прочитання мала два почуття. Перше - це захоплення, що наша мова така багатогранна. А друге - роздуми про те, чи треба це все знати пересічній людині. Що ці всі тонкощі входили в шкільну програму, і що в дорослому житті вони мені ніяк не пригодилися, окрім того, що я часом займаюся з кимось як репетитор з укр. мови. Що наша шкільна програма перевантажена цими правилами і діти в школі вивчають мову як мовознавці в університеті, і їх так довбуть цими правилами, що вони воліють все забути після того, як здали ЗНО. Що вони знають (ну принаймні чули), що таке сонорні, правило дев'ятки і чи треба ставити тире в середині речення, але не можуть сформулювати думку, зв'язно сказати речення без "типу" і "еее". Навчання мого сина в школі ще попереду, тож я вже подумки налаштовуюся на те, як буду розповідати йому про всі ці безкінечні правила і ще більш безкінечні винятки.

Але книжку раджу. І наступні теж куплю і з інтересом прочитаю.

"Чути українською" (а також їсти, спати, дихати і все решта, що вам до вподоби) — це чудовезна книга, іншими словами — філологія здорової людини. Легко, з гумором (але не без суворості) про все, що ми так мучили в школі (а дехто — і в універститеті...).

Ось наприклад:

Краса, правда ж?)

Отож, тут буде про походження мов і писемності, абетки і правила. Про звуки і літери (так, це різне. Так, звуків більше). Про вільнодумний наголос, сильні духом одні голосні і слабкі — інші (але можливо, вони ходять до психотерапевта). Про чергування і спрощення. Тут будуть правила, але ніхто не примушуватиме їх зубрити (ну, хіба трішечки).

Не думайте, що книга лише для людей-філологів. Ця книга радше від філологів для людей. Авторка обіцяє ще 2 томи, чекаю з нетерпінням.

Просто, цікаво, дотепно і сучасно.
Ну хто б міг подумати, що так можна написати книгу про звуки української мови.
Чому всі підручники так нудно написані що аж зуби ниють...

Я в захваті від цієї книги, не самою драмою повниться наша література!
Як до книги придерусь лиш до затравок на майбутні твори.
"Згодом я напишу про..."
Не треба так робити. Спочатку продукт - тоді реклама.

Раджу всім, хто хоче розвинути свою українську. Всім, хто хоче пізнати її більше ніж вчили в школі. Старанним студентам,  простим книголюбам, бо це доладний нон-фікшн.
Приклад лагідної українізації. Той випадок, коли жодного слова пропаганди, а хочеться посадити під хатою кущ калини, і сісти під ним вишивати рушник з квітами ружі.
Для підготовки до ЗНО краще не використовувати - не забирайте хліб в Авраменка, тим більш, що за його підручником і складаються завдання.
Але ця книга може дати добру опору в вивченні української, якщо є сили ще щось читати.