Чути українською

Отже, фінікійці попросили людство потримати їхнє пиво, неспішно взяли в руки черепок і нашкрябали на ньому якісь невибагливі козюльки. Їх було лише 22. "Хм, -- подумало людство, -- чого ж мені більше хочеться: зазубрити п"ятдесят тисяч химерних ієрогліфів чи запам"ятати два десятки малесеньких козюльок -- і полетіти в космос?". Для давніх греків відповідь була очевидною, тому вони, підібравши щелепу з підлоги, попросили дати їм фінікійський алфавіт (просто подивитися, шо таке!), принесли його додому, розштовхали з напівдрімоти своїх сократів і арістотелів, додали в нього букви на позначення голосних (у фінікійців були лише приголосні), трошки домалювали, покреслили -- і понеслося.

Довгі й короткі голосні вийшли з ужитку, бо в українській мові вони за всього нашого бажання ніяк не впливають на значення слова. Тобто якщо навіть ви суперподовжите звук і у слові кіт і волатимете близько чотирьох хвилин і шістнадцяти секунд над вашою улюбленою розбитою вазою: "Кі-і-і-і-і-і-і-і-іт!!!" — він від цього не перестане бути отією нахабною чотирилапою твариною, у якої ви живете, ще й права качаєте. Олександра Петровича, вашого начальника, це також стосується: хоч як ви подовжуватимете всі голосні в його імені, ваша зарплата від цього не збільшиться. Чесно. Без варіантів. Не працює. Я перевіряла.

Із наголосом бавитися прикольно, але це, на жаль, працює не завжди. Коли бачите, що хай як ви крутите слово, аби пересунути наголос на втаємничений голосний, а він не совається, спробуйте ще такий метод: змініть слово і зауважте, чи, бува, не вивалився той злощасний слабак із нього взагалі. Якщо вивалився, значить, це е: серп(е/и)нь — серпня, отже, серпень; ш(е/и)вця — швець, значить, шевця. И в таких маніпуляціях чомусь не вивалюється, не знаю чому, можливо, тому що він сильніший духом і ходить до психотерапевта.

Річ у тому, що часом голосні потрапляють у слабку позицію, тобто звучать не так виразно, щоб їх з упевненістю записати правильно. [...] Потрапляючи в слабку позицію, вони починають уподібнюватися до інших, сильніших. Ось чому в п'ятому класі Над виликим силом греміло і блищало, а нам впаяли двійку за диктант. [...]
Проте коли голосний опиняється в ненаголошеній позиції, його звучання слабшає. І він починає уподібнюватися до сильнішого: ось звідти злощасне вилике сило в п'ятому класі — наголос на [и] у слові велѝке змушує [е] прагнути бути подібним до наголошеного [и], а наголошений [о] в слові селó так бентежить [е], що воно вирішує уподібнитися до [и] і не відсвічувати. Не варто їх за це засуджувати, ви ж знаєте, що кожен виживає як може.