Вторая жизнь Уве

Одна из самых популярных книг ушедшего года. Отзывы на нее попадались мне пожалуй чаще чем на все другие книги вместе взятые. И такое всеобщее поклонение обычно заставляет меня насторожится, ведь порой завышенные ожидание еще хуже, чем вообще никаких. Признаюсь "Север и юг" немного вогнал мое настроение в мрачные тона, ведь книга далеко не такая радужная и светлая, как  представляешь глядя на обложку, но тем неменее  прекрасная.
Уве же стал для меня той таблеткой оптимизма и зарядом хорошего настроения, которого зачастую так не хватает.

Уве пятьдесят девять лет. Он потушил весь свет. Помыл за собой кофейную чашку. И решил свести счеты с жизнью. По правде сказать второго такого дотошного, педантичного брюзгу как Уве, еще стоит поискать. Но почему то, ты начинаешь сопереживать ему с первых страниц, особенно занимательно было читать о его прошлом. Ведь становится чертовски интересно, какой была его жизнь, и какие события заставили его искать крюк, и взять в руки дрель. Я категорически не верю в то, что самоубийства совершаются без причины, всегда есть причина и следствие. Уве остался совсем один. Любовь всей его жизни покинула его, упокоившись под серым бездушным камнем.
Но даже несмотря на всю брюзгливость своего характера Уве всегда готов помочь ближнему, и не важно кто это соседка и ее неуклюжий муж увалень, или кошак замерзший в сугробе. Пусть и будет ворчать, как мотор старого автомобиля. В общем весьма харизматичный старичок.
Книга поразила меня своей искренностью, и если Вы еще не читали ее, то это прекрасный способ скрасить субботний вечер.

Трохи наївна, але тепла історія про дуже просту і щиру людину. Уве терпіти не може бовдурів, які не вміють водити машину з причепом; сусідів, які купують БМВ; драних котів, які зухвало сидять біля його дому — та інших невдах, що так люблять порушувати порядок. Проте врешті решт він з усіма знаходить спільну мову, адже дужче за все він не терпить несправедливості. Коли батько виганяє сина з дому, коли когось хочуть забрати до будинку престарілих, коли чужа шавка видирає жмути хутра з бродячого кота. Врешті решт, коли паркани не пофарбовані і велосипеди не відремонтовані. А ще Уве намагається, але ніяк не може померти. Можливо, тому що стільки бовдурів навкруги, не здатних навіть нормально продути батареї. А можливо, тому що Соня, його дружина, яка померла півроку тому, насправді зачекає і пробачить йому запізнення.

Мені здається, люди, у яких матеріальне переважає над абстрактним, які із завзяттям беруться за будь-яку роботу і вміють будь-що — вони ніби з іншої епохи. І не сказати, гірше це чи краще. Просто інакше. Я рада, що тепер знаю Уве, одного з них.

З відгуків на книгу: “Душевний, веселий, динамічний і піднесений дебютний роман, який розповідає історію любові та спільноти, що залишає у душі радість."
BBC

Ви це серйозно? Особисто мене ні на хвилину не полишало щемке відчуття самотності та пустоти, туги та жалю.

Усе Життя головного героя Уве - низка випробувань та копняків від долі. Проте, незважаючи на все, він спромігся рухатись вперед (до того моменту, коли втратив кохану), бути вірним власним принципам та переконанням.

Мабуть, важко відчувати симпатію до такої людини як Уве. Але, особисто мені хотілося чимдуж пригорнути його, по-дружньому.

Аж ось на його шляху трапилися небайдужі сусіди. З одного боку, завдяки наполегливому втручанню Парване у життя Уве він ніби отримав другий шанс, друге життя. А з іншого - не всі люди хочуть, аби їх рятували. І це було б справедливо, дати йому змогу піти власним шляхом. Ділема.

Звичайно, всі події у книзі дещо утровані та ідеалізовані місцями. Скоріш за все, у реальному житті, а не в книжковому, Парване полишила би спроби подружится з Уве ще після перших його грубощів.

Перегорнув останню сторінку, знову ж таки, особисто у мене, лишилося відчуття пустки та сльози на очах.

Але ця історія зайвий раз нагадала, як важливо жити тут та зараз, цінувати те, що маєш.