Зелена, 19

Неодноразово я зарікалася обирати книги за художнім оформленням, оскільки занадто часто наступала на граблі розчарування. Та варто мальовничій обкладинці потрапити в поле зору – і я миттю забуваю про всі зарікання.

Про Марка Лівіна я чула небагато. Знала лиш, що є такий український письменник, який запав в душу багатьом моїм знайомим завдяки книзі «Сторітелінг для очей, вух та серця». Сама ж ніяк не могла дійти ні до цього творіння автора, ні до інших. Та коли натрапила на «Зелена, 19», відчула – час для знайомства настав. Як ніколи, вчасний час (тавтологія, та най буде).

До цього видання ввійшло чотири твори: «Бабине літо», «Уяви, що тут бузок», «Стриж чорний» та «Рікі та дороги». Три перших тісно пов’язані між собою. Четвертий є дещо відокремленим. Та їх об’єднує те, що вони дарують читачам подорож в дитинство та нагадують, як це дивитися на світ очима дитини.

Можливо, я знаходжуся під впливом Бакмана і тепер намагаюся перенести емоційне сприйняття його творів на Лівіна, однак саме в цій збірці мені відчулося споріднення авторів. Обидва пишуть простими словами про складні речі, демонструють розуміння дитячої психології та грають з емоціями читача. Першому я присвятила сльози на останніх сторінках «Чоловік на ім‘я Уве», інший змусив плакати над «Стриж чорний».

У Лівіна легкий та чіпкий виклад історії. Читаєш та одразу поринаєш в неї, легко візуалізуючи все описане. І, знову ж таки, не можу оминути казкові ілюстрації! Як тільки тонко вони доповнюють текст!