Зелена, 19

«Слова насправді мало чого вартують, а в голові в людей вони взагалі не вкладаються».

У цьому мовчанні було щось зворушливе. Не видавати слова в тираж – чудова практика, коли намагаєшся пізнати себе у певній ситуації. Розібратися, відчути, зберегти в собі.

Але Дідусь сказав, що не ставив собі за мету нікому нічого доводити й мені дуже радить пристати на таку саму життєву позицію, інакше доведеться все життя займатися бозна-чим, а це трохи небезпечний шлях. Він заводить тебе в хащі без ліхтаря і вибратися з них потім дуже важко.

Але я, якщо чесно, дуже люблю спеку. Сидиш у кімнаті, ледве дихаєш, а тут вітерець повіє і стає прохолодно. Де ж без цієї жари я зрозумів би, як просто можна отримувати задоволення від життя?

"Важливо знати: що б ти собі не понавигадував – усе одно все буде добре."