Кривоклят

Одна из самых серьезных болезней сегодняшней так называемой литературы и так называемой драматургии - почти полное невнимание к тому, что является неизбежным содержанием жизни, что занимает самую большую её часть, что является её неотъемлемым, неустрашимым аспектом, а именно необходимость проводить время с идиотами и проходимцами.

... Стоит ли человечеству, а следовательно, и мне, как одному из немногочисленных сознательных представителей этого человечества, стоит ли подвергать какое-либо произведение, а тем более шедевр, опасности уничтожения только ради того, чтобы ударить в набат и разбудить это самое человечество. Но с другой стороны, если никто не ударит в набат, пропадет не только этот единственный шедевр, а вообще все произведения и шедевры...

Я противник смертного приговора, продолжал я, но за описание того, что' дало произведение кому-то, я расстреливал бы на месте, прямо над, если так можно выразиться, дымящейся ещё строкой.

те, що є страшним і важким, те, що не є очевидним, аж ніяк не означає, що воно помилкове

Зустріч із твором є цілком іншою, оскільки вони не змінюються, постійно змінюємося ми, змінюємося аж до невпізнаваності, і, як наслідок, змінюється наше прочитання; тому від натюрморту, який здавався нам нудним у десять років, через двадцять чи сорок років ми не можемо відійти, прочитуючи його, посудину за посудиною, лист за листом, блік за бліком, неначе трактат про ці проминулі двадцять чи сорок років нашого життя.

Цього розуміння, правильного розуміння мистецтва вони ніколи не мали, і тоді ми не знаємо, звідки взялася ця зараза, за словами Цеєтмаєра, можливо, вона сягає незапам’ятних часів і лише сьогодні за допомогою нових технологій, глобального ринку й так далі розрослася до безпрецедентних розмірів, або ж, навпаки, вони мали розуміння, правильне розуміння мистецтва, але воно геть не вберегло їх від нікчемності характерів.