
Ваша оценкаЦитаты
Аноним18 февраля 2021 г.– А ви вірите? – запитав Андрюха.
– Вірити – не наша робота. Ми можемо прогнозувати, але, зрозумійте правильно, тільки доба минула. Треба спостерігати.
– Я про інше, в Бога – вірите?
ЇЇ брова знову здивовано піднялася над оправою окулярів.
– Я занадто багато бачила смертей, молодий чоловіче. І занадто добре знаю, куди і чому йде життя, щоб вигадувати для себе щось більше.3509
Аноним12 января 2021 г.А коли дивишся в очі тій, з якою танцюєш, решта світу розмащується до бляклої, нечіткої картинки, і , поки лунає музика, реальність — це лише відлиск, що облямовує її лице.
3659
Аноним12 января 2021 г.Грудневе сонце, яскраве і неживе, насмішкувато лоскотало щоки і дражнило оманливим теплом, що таке схоже було на дихання весни.
3634
Аноним11 октября 2020 г.Що більше випинаєш силу, то ти слабший. Наскільки хочеш мати сміливий вигляд - настільки й боїшся. Як гральний кубик: навпроти шістки завжди одиниця, навпроти п'ятірки - двійка.
3533
Аноним15 мая 2024 г.Але «зажерливість» — це неправильний переклад із латини. Гріх зветься «ненаситність», а це, погодьтеся, все змінює.
— А ви цікавитеся релігією?
— Скажу так: мене цікавить пітьма. І вас, я бачу, теж — якщо обрали роботу копатися в людських пороках.285
Аноним17 ноября 2023 г.Читать далее–Діти не мають помирати.
–От тільки реальність зовсім інша.Кожному своє.
–Кожному своє... А знає, де це було так написано? На воротах Бухенвальду.
–І?..
–Нічого хорошою там би не написали.
–А що в цих словах поганого?
–Що поганого... Ну, от уяви на секундочку, що твоя робота – відчинити оті ворота. Нічого ж такого, так? Просто собі відчиняєш. Щоправда, в концтаборі... Я думаю, напис над входом був зроблений саме для тих, хто може засумніватися. «Кожному своє» – це ідеальне виправдання будь-якого зла. Випало тобі відчиняти браму? Відчиняй. Їм – задихнутися в газовій камері? Добре, що не тобі. Кожному своє! А головна, ніхто не винен – просто так сталося.2119
Аноним4 января 2022 г.* епiграф
Життя кожного з нас складається з низки днів, які минають один за одним. Ми бредемо крізь самих себе, зустрічаючи бандитів,
привидів, велетнів, старців, юнаків, жінок, удів, побратимів.
Та щоразу зустрічаємо самих себе.Джеймс Джойс, «Улісс»
2444
