История, конца которой нет

Так, дійсно нема ніяких історій. В наші фантазії багато чого існує. Кожен раз мріючи ми, стираємо колишнє, додаючи нові і нові історії. Ми з самого дитинства в мріях робимо те, що насправді ніколи не зробимо, що ніколи не трапиться, чого насправді немає. В мріях ми відчиняємо такий світ, якого нам так не вистачає в цьому житті. Саме в наших мріях ми з вами створюємо самих себе. Доброго або поганого, радісного або сумного, людину в майбутньому і не тільки. Оскільки ми можемо мріяти тими діями та фактами які маємо в цьому реальному житті. Не можливо щось сформулювати, що ми ніколи не бачили і не здогадуємося про це. Наша фантазія розширюється, підносить вище і вище, заспокоюючи і радуючи нас створеним дивним світом. Світом в яких ми знаходимо спокій, далекий від того світу в якому живемо і ховаючись від суєти і турбот. Іноді ці наші мрії стають реальністю. Адже якщо мрієш, фантазуєш то ти вже сам того не відаючи, підштовхуєш сам себе до рішучих дій. І ти готовий до несподіваних ситуацій і дій, це вже пройшли, нехай і в мріях або снах. Може бути щоб отримати бажане ми самі того не здогадуючись, стимулюємо свій мозок до дій які зроблять фантазію реальністю? Але ось біда, людині коли фантазувати. Вона забуває про все, вже ніколи не зробити що щось корисне. Адже в будь-якій ситуації потрібно щось вирішувати, придумати вихід. Не маючи можливості фантазувати робимо прості нехитрі справи без смаку. Тоді і настане порожнеча, нема сенсу в житті. І все трощити, все втрачається, виходить з під контролю. Люди стають ляльками маріонетками, якими управляє хто лиш не побажає. Потрібно щось нове, яке то ім'я, ім'я того що знову буде рухати нас до мети. Інакше настане хаос. Ми самі вже не здатні на таке. Потрібна допомога кого то ззовні. Чому тільки в дитинстві ми так багато фантазуємо? Тому що тільки тоді наше життя таке чисте, безхмарне. Але ж стаючи потроху дорослішими, нам можна зберегти ту іскру, яка нам потрібна. Час завжди є, потрібно тільки відключиться від світу, глибше поринути у внутрішний світ самого себе. Стати тим, де давно забули його ще будучи дитиною. З яким так добре дружили, свої мрії і фантазії. Ми тоді не лише житимемо відпочинком, а навіть ще складемо плани на своє майбутнє. Деяким вийде зняти з себе усі турботи і рушити в той дивний світ Фантазії. Саме це, автор піднімає питання про наші проблеми. Де потрібно знайти самого себе. Пізнати і виправити щось у своєму житті, особливо свої помилки. Наша з вами фантазія як дзеркало, в яких відображається все що ми маємо. І дивлячись в ці чарівні дзеркала ми бачимо що можемо виправити, або доповнити собі деякі якості або дії. Навіть відкинути частинку або зупинити те що насувається, і навіть повернути втрачене. Або зруйновано з будь чиєї вини. Іноді потрібно добре подумати, може змінитися особливо немає потреби? Фантазія змінюється разом з нами. Чіткої відповіді немає, оскільки рухаючись по життю, ми з вами рухаємося і у фантазії. Потрібно тільки зрозуміти, де ця заповітна межа, де зустрічається реальність з вигадкою. Ну вже те в кожного своє, і кожен живе і фантазує по своєму. Варто пам'ятати що впливу стороннього світу на реальний світ іноді не приносить користі, тільки шкоди. Та це залежить від нас самих. Гарна повчальна книга і з хорошою історією і здоровим глуздом. Книгу варто прочитати не тільки дітям або підліткам а й дорослим. Вона змусить вас переглянути свої погляди на життя і ваші мрії і фантазії.