Мисливські усмішки

- Та це ж курка, а не качка!

• Це - качка. Тепер усi такi качки пiшли. Яровизованi...
• А чому в неї горло перерiзане?
• Чому? Чому? Все вам так ото цiкаво знати. Летiла, побачила, що нацiляюсь, виходу не було, взяла й... зарiзалась. Що ж тут дивного?!

Коли в качачому полюваннi бiльшу вагу мали помiдори й огiрки, то тут їх замiняють сало й ковбаса. Незмiнною залишається стопка.

Нема стiльки шкiдникiв серед тварин, як є їх серед нас, серед людей!
Ми - самi собi шкiдники!

- Як же краще, - спитаєте, - полювати: одному чи колективом?
Майже однаково. Коли йдете один, то один промазуєте, коли йдете колективом, то промазуєте колективом.

Само собою розумiється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стрiляє), набої i всiлякий iнший мисливський реманент, без якого не можна правильно нацiлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огiрки, помiдори, десяток укруту яєць i стопку... Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече...

Найкраще напарником по полюванню мати досвідченого лікаря, не гінеколога, а хірурга.

Фельдшер з мене був непоганий, бо зразу ж закапав одному хворому очі нашатирним спиртом замість цинкових крапель.
Про гонорар од того хворого говорити не буду.

Ми знаємо, що діти трішки варвари.
Наш обов'язок з дитинства прищеплювати любов до природи, до рослин, до тварин. І до свійських, і до диких. Чи не від того наші птахи і тварини дикі, що ми самі дикі?

Лось зветься ще "сохатим".
Чому вiн так зветься, я достеменно не знаю, але, очевидно, через те, щось колись, за давньої давнини, коли мамонтiв у чотирьохлемiшний плуг запрягали, то лосi тягали тiльки соху.

Я не буду нi в кого запитувати, що таке українська нiч, бо ще сто з гаком лiт тому Микола Васильович Гоголь запитував усiх:
— "Знаете ли вы украинскую ночь?!" I тут же з сумом дорiкав усiм:
— "Нет, вы не знаете украинской ночи!"
Так це ж було бiльш як сто тому лiт!