Вона [пані Куртен] зводила між речами, що її засмучували, і своєю уявою високу і міцну стіну, крізь яку просочувалася лише неясна тривога, яку вона пом'якшувала рутинним справами й непорушними ритуалами. Життя завжди має взяти гору, вона дуже любила цей вираз. Це означало, що життя має текти собі далі, але не таке, як воно є, а таке, як вона бажає. Реальність - це справа волі, марно поринати у непотрібні клопоти, найкращій спосіб їх подолати - це вважати, що їх не існує, це метод був безвідмовним, усе її існування свідчило, що він спрацьовує чудово.