Казки про силу

Воїн ні на що не може скаржитися і ні про що не може жалкувати. Його життя є нескінченний виклик, а виклики у будь-якому разі не можуть бути ні хорошими, ні поганими. Виклики- це просто виклики.

Воїн завжди готовий. Бути воїном- це не просто хотіти бути ним. Це радше нескінченна боротьба, що триватиме до останньої хвилини нашого життя. Як ніхто не народжується розумною істотою, так само ніхто не народжується і воїном. Ми самі себе робимо тим або іншим. 

Будь-хто будь-коли може зазнати невдачі. Але мені здається, ти маєш на увазі щось інше. Ти хочеш знайти вихід. Ти хочеш закріпити за собою право на невдачу і вийти з гри на власних умовах. Для цього вже запізно. Воїн є в руках у Сили, і його єдине право- вибрати бездоганне життя. Не існує способу сфальсифікувати тріумф або поразку.

- Ніколи б не подумав, що тобі потрібна допомога. Ти маєш розвивати в собі відчуття, що воїну нічого не треба. Ти кажеш, що тобі потрібна допомога. Допомога в чому? Ти маєш усе необхідне для екстравагантної подорожі, якою є твоє життя. Я от усе намагаюсь навчити тебе, що справжній життєвий досвід- це бути людиною і все, що дійсно має значення,- це бути живим; життя- це коротенький манівець, яким ми зараз і йдемо. Життя- штука самодостатня, самоочевидна та самодоповнювальна. 

Знання лякає, це правда; але якщо воїн погоджується прийняти розумом страхітливу природу Знання, то воно вже не викликає в ньому благоговійного страху.

Річ у тім, що воїн уже вважає себе мертвим, тому йому немає чого втрачати. Найгірше з ним уже сталося, тому його розум ясний і спокійний; і якщо його судити за його вчинками або словами, то ніхто ніколи не запідозрить, що воїн передбачив уже все на світі.

Слова завжди змушують нас думати, що ми щось знаємо, але, коли ми повертаємо голову, щоб зазирнути світу в очі, слова завжди підводять нас, і все закінчується тим, що ми зазираємо в очі світу так же, як робимо це й завжди, без крихти Знання. 

-Чорні маги - це люди навколо нам. А оскільки ти з ними, то ти теж чорний маг. Подумай-не лишень, чи зможеш ти відхилитися від тієї стежки, яку вони для тебе вже проклали? Ні. Твої думки і твої вчинки завжди підпорядковані їхнім поняттям про світ. А це рабство. Я ж, зі свого боку, приніс тобі свободу. Ця свобода дорога, але й ціна за неї не є недоступною. 

- Зміна нашого уявлення про світ- це ключове питання шаманства,- продовжував він. - А вміння зупиняти внутрішній діалог- це єдиний спосіб досягти її. Все інше- просто вода. 

Дон Хуан пояснив, що прохід до світу шаманів відкривається лише після того, як воїн навчиться спиняти свій внутрішній діалог.

Якщо хтось хоче досягти в чомусь успіху, то успіх має приходити поступово, після докладання великих зусиль, але без стресу чи одержимості.

Упевненість у собі воїна не є впевненістю у собі пересічної людини. Пересічна людина прагне виглядати впевнено в очах інших людей і називає це впевненістю в собі, а воїн прагне до бездоганності у власних очах і називає це смиренням. Пересічна людина прив’язана до близьких їй людей, а воїн- тільки до себе. 

Існує п’ять ознак саміте ого птаха:

перша- він летить туди, де найвище;

друга- він не страждає за товариством навіть таких, як він;

третя- свого дзьоба він спрямовує в небеса;

четверта- він не має певного кольору;

п’ята- він співає дуже тихо.

Затем дон Хенаро засмеялся и сказал, что я бегу, топая, как трехсотфунтовый плоскостопый мексиканец.
– Почему мексиканец? – спросил дон Хуан.
– Плоскостопый трехсотфунтовый индеец не бегает, – сказал дон Хенаро, объясняя.
– О, – сказал дон Хуан, как если бы дон Хенаро действительно объяснил ему что-то.

Я заметил, что мне пожалуй потребуются годы, чтобы рассортировать все то, что произошло со мной в течение этого дня. Я знал, что был захлестнут восприятиями, которые я даже не могу надеяться понять.
– Если ты не можешь понять, то ты в прекрасной форме, – сказал он. – это когда ты понимаешь, ты находишься в каше. Конечно, это точка зрения мага. С точки зрения среднего человека, если ты не можешь понять, то ты идешь ко дну.

Твой драгоценный разум является только центром сборки, зеркалом, которое отражает нечто, находящееся вне его.