Цитаты из книги Sapiens

Порівнямо середньовічного французького селянина з сучасним паризьким банкіром. Склянин жив у холодній глиняній хатці, доглядаючи за свинями, тоді як банкір повертається додому до чудового пентхаузу з усіма найновішими технологічними пристроями та видом на Єлисейські Поля. Інтуїтивно, ми могли би очікувати, що банкір буде значно щасливішим за селянина. Проте глиняні хати, пентхаузи та Єлисейські Полі насправді не визначають наш настрій. Це робить серотонін. Коли середньовічний селянин завершив будівництво своєї глиняної хати, нейрони його мозку виробили достатньо серотоніну, щоб підняти настрій до десятого рівня. Коли ж у 2013 році банкір вніс останній платіж за розкішний пентхауз, нейрони його мозку виробили достатньо серотоніну, піднявши настрій до аналогічного десятого рівня. Для мозку немає різниці, що пентхауз значно комфортабельніший за глиняну хату. Значення для нього має лише те, що на даний момент рівень серотоніну та настрою сягає десяти. Відподвідно, банкір не буде ні на йоту щасливішим за свого прапрапра...діда, бідного середньовічного селянина.

Сьогодні континенти Землі є домом для майже 7 мільярдів людей розумних. Якби взяти їх усіх та помістити на великі ваги, їхня спільна маса склала би приблизно 300 мільйонів тонн. Якби ж потім взяти всіх наших одомашнених сільськогосподарських тварин - корів, свиней, овець та курей - та помістити їх на ще більші ваги, їхня маса досягла би приблизно 700 мільйонів тонн. Натомість загальна маса всіх великих тварин, які ще живуть у наші дні - від дикобразів та пінгвінів до слонів та китів - не склала би навіть 100 мільйонів тонн. У дитячих книжках, ілюстрованих журналах та телеекранах все ще повно жирафів, вовків та шимпанзе, але насправді у природі їх залишилося дуже і дуже мало. Наразі у світі існує лише приблизно 80 тисяч жирафів порівняно з 1,5 мільярдами корів; лише 200 тисяч вовків порівняно з 400 мільйонами свійських собак; лише 250 тисяч шимпанзе на противагу мільярдам людей. Людство таки дійсно підкорило світ.

Як же узгодити споживацьку етику з капіталістичною етикою ділових людей, згдіно з якою прибутки повинні не марнуватися, а заново вкладатися у виробництво? Дуже просто. Як і в попередні епохи, сьогодні існує поділ праці між елітою та масами. У середньовічній Європі аристократи без вагань витрачали свої гроші на екстрвагантні предмети розкоші, тоді як селяни жили бідно, заощаджуючи кожну копійку. В наш час ситуація цілком змінилася. Багаті приділяють дуже велику увагу управлінню своїми активами та інвестиціями, тоді як менш забезпечені люди легко залазять в борги, купуючи машини та плазмові телевізори, яких насправді не потребують.

Фактично навіть сьогодні монети та банкноти є рідкісними формами грошей. У 2006 році загальна сума всіх грошей у світі становила приблизно 473 трильйони доларів, але загальна сума монет та банкнот - менше 47 трильйонів доларів. Понад 90% усіх грошей - понад 400 трильйонів доларів, які опиняються на наших банківських рахунках, - існують лише на компютерних серверах. Відповідно, більшість бізнесових транзакцій - це перенесення електронних даних з одного компютерного файла до іншого, без жодного обміну фізичної готівки.

Ця невідповідність між еволюційним успіхом та індивідуальними стражданнями є, мабуть, найважливішим уроком, який нам дає Сільськогосподарська революція. Коли ми вичаємо історію рослин, таких як пшениця та кукурудза, чисто еволюційний погляд, можливо, й має сенс. Та у випадку тварин, таких як велика рогата худоба, вівці та людина розумна, кожна з яких наділена складним світом почуттів та емоцій, слід враховувати, як саме еволюційний успіх відбивається на індивідуальному досвіді. У наступних розділах ми знову й знову побачимо, як різке збільшення колективної сили та очевидний успіх нашого виду рука в руку йшли з великим стражданням окремих його представників.

Гонитва за легким життям зробила його ще важчим, і не в останнє. Те саме відбувається з нами сьогодні. Скільки юних випускників університету, посідаючи бажану посаду в успішній фірмі, мріють, що важко працюватимуть аж поки не зароблять грошей, які дозволять їм звільнитися та займатися дійсно цікавими для них речами у віці тридцяти пяті років? Але, досягаючи цього віку, вони зазвичай уже мають великі кредити, дітей-школярів, будинок у передмісті, що потребує не менше двох машин на родину, та переконані, що життя не варто прожити без розкішних меблів, ресторанів, нових гаджетів і дорогої відпустки за кордоном. Що ж їм робити, повертатися до викопування корінців? Ні, вони подвоюють карєрні зусилля та заганяють себе в рабство ще глибше.

За свідченнями, розмір мозку пересічного розумного, насправді, зменшився з часів ери мисливства та збирання. У той час виживання вимагало чудових розумових здібностей від кожного. З розвитком же сільського господарства та промисловості люди почали дедалі більше покладатися для виживання на навички інших, завдяки чому відкрилися нові "ніші для імбецилів". Адже виживати та передавати свої нічим не примітні гени наступним поколінням змогли люди, не обтяжені інтелектом, такі як водовози та робітники конвеєру.

Совершенно очевидно, что политический, экономический и социальный уклад современного Израиля гораздо больше напоминает уклад тех империй, в которых евреи жили последние два тысячелетия, чем законы древней Иудеи. Если бы царь Давид явился в ультраортодоксальную синагогу современного Иерусалима, то был бы абсолютно сбит с толку, видя прихожан в восточноевропейской одежде, говорящих между собой на германском диалекте (идише) и ведущих нескончаемые споры о вавилонском тексте (Талмуде). При Давиде не было ни синагог, ни Талмуда, ни даже свитков Торы.

Голливуд увековечил образ индейцев с Великих Равнин — храбрых всадников, преследующих караваны бледнолицых. Однако эти всадники защищали не древнюю местную культуру. Они сами были продуктом военной и политической революции, которая пронеслась по равнинам западной Америки в XVII-XVIII веках, когда европейцы завезли в эти места лошадей. В 1492 году в Северной Америке лошадей не было. Ни одной. В культуре сиу и апачей XIX века много привлекательного, но она была результатом глобализации, а не «аутентичной» местной культурой.

Сохранились упражнения, которые в древней Месопотамии приходилось переписывать студентам. Этот текст позволяет нам заглянуть в жизнь студента, учившегося четыре тысячи лет тому назад:

«Я вошел и сел, и учитель прочел мою табличку. Он сказал: “Тут кое-чего не хватает”. И побил меня тростью. Один из надсмотрщиков сказал: “Что ты раскрываешь рот без разрешения?” И побил меня тростью. А тот, кто следит за соблюдением правил, сказал: “Что ты поднялся без разрешения?” И побил меня тростью. Привратник сказал: “Почему ты выходишь без разрешения?” И побил меня тростью. Шумерский учитель сказал: “Почему ты говоришь по-аккадски?” И побил меня тростью. Учитель сказал мне: “У тебя плохой почерк!” И побил меня тростью».

Сільськогосподарська революція, скоріше, не ознаменуваланову еру легкого життя, а породила землеробів, життя яких, загалом, було більш складим та менш задовільним, ніж у мисливців збирачів. Мисливці-збирачі проводили свій час більш стимулюючими та різноманітними способами, а голод та хвороби загрожували їм менше. Сільськогосподарська революція, звичайно, збільшила загальну кількість їжі для людства, але додаткова їжа не перетворилася на краще харчування або більше дозвілля. Натомість вона призвела до стрімкого зростання населення та появи розпещених еліт. Пересічний землероб працював важче, ніж пересічний збирач, а навзамін отримував значно гірше харчування. Так Сільськогосподарська революція стала найбільшим шахрайством в історії людства.