Nine Perfect Strangers

Не позволяйте вашему сердцу пасть жертвой вашей головы.

Только те, кто боится потерять все, испытывает истинную благодарность за свою счастливую жизнь.

Проблемы других людей решались просто, а собственные обычно были куда как сложнее.

Здається, дівчатка керуються лишень почуттями, та насправді все навпаки. Дівчатка чудово контролюють власні почуття. Вони жонглюють ними, наче булавами: Зараз я плачу! Зараз я сміюся! Хтозна, що я робитиму далі! Ти точно не знаєш! Почуття хлопчиків більше схожі на бейсбольній битки, які б'ють зненацька.

Не дозволяйте, щоб ваше серце страждало від вашого розуму.

Люди думають, що померти - це ніби заснути, однак для мене, то було наче прокинутися.

Чоловіки часто послуговувалися цією фразою: "позбутися трохи ваги". Вони вимовляли її без сорому, без хвилювання, наче вага була річчю, яку за бажання вни могли легко відкинути. Жінки говорили, що їм потрібно "схуднути", опустивши очі, ніби зайва вага була їхньою частиною, жахливим гріхом, в якому вони зізнавалися.

Раніше читачі мали більше терпіння, вони без поспіху стежили за розвитком сюжету, деякі розділи складалися лишень з описів чудових краєвидів і не містили особливих подій, крім хіба багатозначної зустрічі поглядів.

Несподіване багатство - найкращій з усіх засобів для обличчя.

Навряд чи хтось здатен відмовитися від вина і від книжок одночасно.

ВІн був занадто гарним навіть для того, аби стати високим, чорнявим і привабливим персонажем однієї з її книжок.

Жінки і їхні тіла! Найжорстокіші і найотруйніші стосунки.

- Доторкнися до мене, - думала вона, подумки виючи від відчаю. - Будь ласка, прошу, доторкнися до мене.
Але він лише встав і знову пішов до фруктового кошика.

• Непогані мандарини.

- У нас лишилося тільки пів години, коли ми можемо говорити.
Чи торкатися, подумала вона.
Вони дивилися одне на одного.
І нічого не казали.

Йому здавалося, що піти було гарною ідеєю. Дорослий чоловічий крок.

Ці люди витягнуть її з безодні, повернуть їй існування. Вона відновить самоідентифікацію завдяки тому, що існуватиме в їхніх очах. Вони сприймуть її як стару і ексцентричну, може, навіть, набридливу, та байдуже, як вони її сприймуть, адже. хоч-не-хоч, вони її сприймуть.

Їй здавалося, що вона зависла над прірвою, а по той бік прірви була зяюча порожнеча відчаю, несхожого на все, що вона переживала раніше, навіть у часи справжнього горя - а зараз горе несправжнє, нагадала вона собі, це лише професійна невдача укупі із втратою стосунків, хворою спиною, застудою і порізом від паперу; це ж не так як коли помер тато, чи коли померла Джиліан - однак насправді їй не пішла на користь згадка про померлих близьких, зовсім не пішла на користь.