"- Все здавалося, ніби для цих свічок настане особливий день. То нехай вони більше не дурять, ніби той день колись прийде. ⠀ - Цей день у вас був, але сплив у небуття, непомічений"
Що таке химера? У прямому сенсі - вогнедишне чудовисько, у якому поєдналися лев, коза і змія, у переносному - нездійсненна ідея, пустий вимисел, щось неможливе. В античності поява химери вважалась дурним знаком, створіння вважалось передвісником стихійних лих, небезпечних ситуацій і жахливих хвороб. З усіма цими смислами Євгенія Кононенко грає сповна, поміщаючи їх у тексти новел, де немає однозначностей, а сприймати прочитане можна тільки дуалістично, метафорично. ⠀ Історії, де з'являються празькі і паризькі химери - більш буквальні, тут химерність має явне втілення, темне і таємниче. ⠀ Усі інші новели конкретного образу не отримали, але персонажі теж стикаються з химерами - внутрішніми демонами. Весь уроборос буття крутиться навколо помилкових рішень, які ніхто не в змозі уникнути. Цикл повторюється знову і знову, кусаючи себе за хвіст, а до болю схожі ситуації відбуваються з різними людьми. ⠀ Мала проза Євгенії Кононенко відкриває свою глибину не одразу і ні в якому разі не потребує буквальних прочитань. Якщо зняти поверхневий шар, то відразу відкривається цікаве осмислення метафізичних питань. З тим і хочеться лишитися наодинці. ⠀
6 понравилось
