Il gioco del Suggeritore

Ох уж эти интернет-технологии. Честно говоря, я сама от них не в восторге. Особенно после того, как в известной социальной сети Vk на меня резко стали подписываться по сотне человек в день. И, к сожалению, служба поддержки «помогла» только почистив подписавшихся человек. Это продолжалось пару месяцев, потом сошло на «нет». Одна из причин, по которой я не доверяю социальным сетям, особенно Vk.

В новом детективе из цикла про Милу Васкес, автор показывает нам, насколько опасны, могут быть социальные сети и интернет в принципе. Мила, хоть и ушла правоохранительных органов, старается найти человека, жестоко расквитавшегося семьей. Она тот, кто может раскрыть это преступление.

Честно говоря, не знаю, что и сказать. Вроде бы и детектив неплохой, но чего-то не хватило. В других книгах Карризи события насыщены, кипят жертвами/убийцами/загадками, а тут как-то не так. Одно жестокое убийство, которое втягивает Милу в игру Подсказчика и все. Дальше идут настолько безобидные происшествия, что задаешься вопросом: «А это действительно Подсказчик?». Даже если взять во внимание то, что автор хотел действовать на читателя психологически, то эта книга сильно уступает «Девушка в лабиринте» из этого же цикла.

В книгах Каррізі кульмінації передують хитро складений ланцюжок подій. Одна за одною вони ведуть до основного повороту який і вирішує подальший розвиток подій та завершення головного протистояння.

Тривожний дзвінок наляканої жінки пролунав у відділені поліції пізно ввечері. З її слів стає зрозуміло що під їхнім будинком стоїть незнайомий чоловік і невідривно спостерігає за їх будинком. На ранок коли туди прибувають патрульні в домі нікого немає. Лише сліди боротьби та багато крові. Вбивцю згодом впіймали але це чомусь не лише не прояснює ситуацію, а лише більше її заплутує. Потягнувши за кінець нитки клубом лише тугіше заплутався. І щоб розплутати його поліція змушена запросити до розслідування колишню свою співробітницю Мілу Васкес, яка раніше вже відійшла від кримінальних справ і вирішила поселитись з донькою у невеликому домі недалеко від озера оточена природою та спокоєм.

Сідаючи читати книгу десь підсвідомо я очікувала що буде продовження Дівчини в лабіринті - попередньої частини. Або бодай якісь відповіді. Але це було з самого початку помилкою, оскільки Гра підказувача це радше продовження першого Підказувача. Повертається головний антагоніст тінь якого весь час лише миготіла в попередніх книгах.

Міла втягнута у непростий квест в який її втягнув Підказувач. Ця частина помітно відрізняється від попередніх. Вона більш містична. Моментами навіть не зрозуміло що було реальністю, а що лише грою розуму, або ж результатом ідеально відрепетируваної вистави сценаристом якого був Підказувач.

Віртуальний світ. Кіберзлочинність. Паралельна реальність. Інтернет з усіма його пастками. Саме в цьому вариві буде крутитись Міла, намагаючись повернути дещо своє. Та Енігма - ще одне ім'я Підказувача - зриває свої маски одну за одною напротязі всіє книги. Він вдало здійснює свій план у грі яка тонко межує з реальністю. Гра яка пробуджує монстрів та випускає їх у реальний світ. Обірвані та понівечені життя сипляться слідом за Підказувачем який лише шепоче, але ніколи не вбиває.

Цього разу Міла була наче сірий фон на якому красувався Енігма показуючи всю свою владу і бездоганність у створенні злочину. Він ніколи не вбиває особисто. Він лише той хто шепоче і підказує хто ти є насправді і на що ти здатен. Він упивається владою яку має над людською свідомістю. Він змінює - для нього це найкраща нагорода.

Каррізі притримується свого стилю - динаміка, інтрига, заплутаний сюжет - і не відпускає до самісінької розв'язки. Проте цього разу на порядок слабше ніж попередні його книги. Особливо перша яка вражає.

І все ж фінал мене змусив злегка скривитись. Відчуття таке наче автору просто захотілось чим швидше закінчити історію Міли. Якось та й закінчити. Ну власне якось він його та й закінчив(
Майже логічний і майже з усіма відповідями на питання які роїлись у моїй голові. Запитання швидше зв'язані з двома першим книгами. Адже він їх спеціально залишив з долею недорозгаданості щоб вирішити все у фіналі. Проте по закінчені книги залишився якийсь осадок незавершеності. Точніше неповноцінності. Ніби ще пару розділів могли би доповнити картину.

«Мы живем рядом с людьми, о которых, как нам думается, знаем абсолютно все, а в действительности нам ничего о них не известно…»

Это первая книга из цикла про Милу Васкес и первая моя книга у Карризи.

Вообще и в общем: очень классная задумка самого маньяка, его убийства  Загадки которые не разгадать, пока автор не пояснит  Было очень интересно наблюдать за расследованием. В самом конце понятно что это ещё не конец (затравка к следующей книге)   А какие личные трагедии героев  Это ж просто нет слов! Я если честно от одной из истории была просто в шоке  Автор совершенно неожиданно вскрывает карты.

Карризи постоянно приводит сравнения добра и зла. Что зло может быть с добрыми намерениями и наоборот у добра могут быть злые.

Кстати затронута серьезная тема сегодняшних дней, правда в самом конце, это тема тех самых подсказчиков или шептунов как их ещё называют.

Добрую половину Книги не отпускало ощущение что где-то примерно такой сюжет я уже встречала Вспомнила что у Франка Тилье «Сновидение» и у Джеймса Паттерсона «Явился паук» («И пришёл паук»). Так что если понравился «Подсказчик» советую и их к прочтению.

100% прочитаю весь цикл, да и все книги автора тоже... однажды... наверное... 

Триллер с элементами фантастики, даже антиутопии, я бы так сказала.

Лейтмотив этой истории: интернет, соцсети, компьютерные игры — зло, от которого следует держаться подальше, ибо в противном случае они захватят твою душу, поглотят личность, трансформируют сознание. Вся эта прелесть представлена в какой-то гипертрофированной форме, почти извращенной.

Пора уже закончить эту серию, потому что дальше будет только хуже, как бы я ее ни любила.

Самое странное, что Карризи до сих пор не удосужился связать все истории этой серии между собой. Начиная с «Девушки в лабиринте», сюжет пошел вразброд. И только один вопрос: что к чему? Правда, в этой книге на сцену снова выходит Подсказчик, но этот факт ничуть не утешает, потому что Мила далека от его поимки так же, как и в первой книге.

Спешу обрадовать: будет еще пятая книга. Остается только надеяться, что в ней автор даст ответы на все вопросы, потому что иначе никакого смысла!