Самурай Заходу

ЗБІРКА ЕСЕ "САМУРАЙ ЗАХОДУ" Є СПРАВЖНІМ ДУХОВНИМ ЗАПОВІТОМ ФРАНЦУЗЬКОГО ІСТОРИКА,ПОЛІТИЧНОГО ДІЯЧА ТА АВАНТЮРИСТА ДОМІНІКА ВЕННЕРА, ВІДОМОГО ПЕРЕДОВСІМ ЗАВДЯКИ САМОГУБСТВУ, СКОЄНОМУ 21 ТРАВНЯ 2013 РОКУ НА КАФЕДРІ СОБОРУ ПАРИЗЬКОЇ БОГОМАТЕРІ.БРЕВІАРІЙ НЕПОКІРНИХ ЗВЕРТАЄТЬСЯ ДО СПОКОНВІЧНОЇ СУТНОСТІ ЄВРОПИ, НАРОДЖЕНОЇ ГОМЕРИЧНИМИ ПОЕМАМИ, ДО ВАЖЛИВОСТІ ФІЛОСОФІЇ СТОЇКІВ ТА СИМВОЛІЧНОЇ ЦІННОСТІ ГЕРОЇЧНОЇ САМОПОЖЕРТВИ.

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,4

27 оценок

5
59%
4
26%
3
15%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 31Хотят прочитать 86

Рецензии

RomanKot23 декабря 2022 г.
Останній самурай Заходу
Спочатку зацікавив автор: європейський інтелектуал з великої літери, який...21 травня 2013 року скоїв самогубство на кафедрі собору Паризької Богоматері.
Звісно, можна розповідати про страшний гріх, який він вчинив, але все одно ми не можемо ігнорувати той факт, що мислитель був чесним як із собою, так і з іншими людьми, - і своїм страшним вчинком він довів, що живе так, як мислить і вчить, а його самогубство, - це останній акорд його правдивого життя.
Тепер до книги -вона починаєтесь доволі похмуро, з опису жалюгідного становища типової француженці, яка вимушена жити в оточенні мігрантів, але вже на 10-й сторінці він починає маніфестувати своє ставлення до оточуючого світу:

Відразу ж додам, що маю достатньо інших мотивів для обурення й люті в цьому штучному світі, де пануютьsex, fun and money. В мене викликає огиду самовдоволене чванство сильних і безсилих володарів нашого занепаду, прогнилих до кісток, підкорених тіньовій владі тановим мафіям. Так, нахабні й нікчемні королі медіа, реклами, релігії, політикий фінансів більше надихають мене на зневагу, ніж на справжній бунт. Підняти бунт означає розгледіти в них силу, якої їм бракує. ... Сьогодні, перед цими претензійними й злостивими карликами, я – непокірний. Кажучи простіше, я «не піддався». Я вже давно не вірю у їхні солодкі повчальні промови, цю ширму для бридких махінацій.
За контрастом та дистанцією, я відчуваю себе вгармонії з великим непокірним, чий дух пронизував цілі століття, і про когосьогодні ніхто не згадує. Незрівнянний приклад для наслідування, що й говорити. Дюреровий Лицар.
І в вже починаючи з наступного абзацу та протягом всієї книги автор показує тяглість європейської (якщо чесно, то не тільки європейської) культури, її становлення, інтелектуального розвитку та, головне, її впливу на нас, - на тих, хто живе саме зараз.
Також він показує, що означає бути непокірним сьогодні , а і той «совок», що панує нині в Західному світі

Батальйони університетських професорів, археологів, лінгвістів, епістемологів, істориків несамовито працювали над тим,щоб показати, що Франція та Європа – порожнє місце, винне в усіх смертних гріхах. Мова не йде про найманців, часто це просто «корисні ідіоти» - так колись сталіністи називали знаменитостей, якими маніпулювали у своїй пропаганді.
І тут він наводить приклад наукової праці, яку, суто в «советском стиле» критикували вчені. При цьому наукових аргументів у критиканів не було, - лише «пролетарская ненависть».
І це при тому, що

Сучасні європейці є, передовсім, жертвами душевних хвороб, і лише потім цілком реальних небезпек та анти-європейських інтересів і настроїв, що постійно посилюються. Це, безперечно, основна причина їх слабкості. Якщо вірити тим, хто говорить від їхнього імені, то в них немає минулого, коренів, долі. Вони – ніщо. І все ж, те, що їх об'єднує, - унікальне. У них є перевага: приклади для наслідування та пам'ять про велику цивілізацію, що існує з часів Гомера та його основоположних поем. Але вони не знають про це. Так само як не можуть оцінити нові загрози, продиктовані епохою.
Тому, повторююсь, автор без зайвої «води» показує тяглість європейської культури та філософії. Крім цього там про Близький Схід та навіть Японію. Це тим більш цікаво, що автор досліджує історію «методом критики джерел».
Вважаю, що цю маленьку книжечку повинен прочитати кожен, хто вважає себе інтелектуалом.
Особливої уваги заслуговують практичні поради, що містяться в кінці книги. Їх всього сім і вони дуже чіткі і конкретні. Їх приємно читати, а ще приємніше намагатись їх реалізовувати.
Тим більш, що, наприклад практичну пораду №2 ми з вами вже виконуємо: «Щодня – кілька хвилин читання».
І повертаючись до зазначеного на початку вчинку... В кінці міститься його передсмертна записка. Вона дуже лаконічна та чітка. Кожен читач знайде в ній, НАВІТЬ В НІЙ, те, що викличе резонанс саме в його читацькій душі.

«Я приймаю смерть для того, щоб пробудити задубілу свідомість. Я повстаю проти фатальності. Я повстаю проти отрути, яка нищить душу, проти егоїстичних бажань, що розривають наш зв'язок із корінням та традиційними формами буття, зокрема з родиною – фундаментом нашої багатотисячолітньої цивілізації. Виступаючи на захист ідентичності кожного з народів у себе вдома, я повстаю проти злочинного заміщення нашого народу іншими.»
Що ж, я розумію його «проти», але я також ПРОТИ його вчинку. Хоча, хто я такий, щоб засуджувати вчинок ТАКОЇ людини.
Книгу раджу для багаторазового перечитування, я також буду перечитувати її багато разів.
Доміник Веннер закінчує свою книгу (перед практичними порадами) так
Завершено в зимове сонцестояння, Різдво 2012.
Збіг чи ні, але я закінчую цю рецензію також напередодні Різдва 2022 року. ..
Минуло 10 років, за які все відбулось так, як і передбачав цей мислитель.
Читать далее
9
467
ReiAsaka22 сентября 2024 г.
Как автор и утверждает, действительно есть в книге нечто, что заставило ее стать настольной, вероятно это спрессованность теоретического материала в краткие "правила жизни". Но смущает некоторая компилятивность, маловато оригинальных выводов. Что автор говорит об Илиаде например, что она говорит нам что чем больше испытаний, тем красивее жизнь, можно распространить на большое множество дркгих произведений. Те примеры моральной стойкости, которые он приводит из произведений, также могли быть подчерпнуты из многих других. Ну и пестрота. Тут и стоицизм, и дзен, и япония, как будто автор чем то похож на нелюбимый такими как он людьми нью эйдж. По сравнению с авторами традиционалистами первого ранга, тем же Юнгером, эта книга, я бы сказал, словно обладает теми же самыми элементами, но в каком то неправильном сочетании. Одним словом, состоит она из кирпичей, а не ветвей, это идея, а не эстетика. Но при этом, из кирпичей автор пытается выстроить именно дерево, то есть много ссылается на художественные произведения, эстетику и красоту, из за чего возникает чувство некоторой неокончательности и половинчатости в плане задумки. Впрочем, это не отменяет того, что ее прочтение вдохновляет и вызывает желание следовать тому, что там написано, то есть цель свою книга выполняет.
Читать далее
5
221

Все рецензии

Цитаты

viktork20 октября 2024 г.
Убийства,изнасилования, месть, измены и разнообразные жестокости наполняли христианскиевека с тем же прискорбным постоянством, что и прочие периоды
2
149
viktork12 октября 2024 г.
признаю своеотвращение ко лжи, удовлетворяющей как сильных, так и беспомощных хозяев нашегоупадка, развращенных до костей, порабощенных настоящими владыками и новымимафиями.
2
102
romann_731 марта 2021 г.
За невозможностью управлять судьбой, учатся управлять самими собой.
1
523