Folk med ångest

…мужчины женятся на тех женщинах, которых они не понимают. Чтобы потом всю жизнь их разгадывать.

За час батьківства буває кілька таких років, коли на почуття дітей витрачається весь кисень у сім'ї, до того ж із таким емоційним зусиллям, що деякі дорослі роками не встигають висловити власні почуття, і якщо довго не мають змоги говорити про себе, то взагалі забувають, як це робиться.

Це найдивніша річ у батьківстві: тебе люблять, незважаючи на те, ким ти є. Це складно зрозуміти, але навіть дорослішаючи, ми, здається, не можемо не вірити в те, що наші батьки найрозумніші, страшенно прикольні й безсмертні. Може, уся справа в біології, але до певного віку дитина любить батьків безумовно й бездумно, маючи для цього одну-єдину причину: це - мої батьки. Що ж, варто визнати, що біологія непогано все придумала.

Неможливо точно визначити, коли й де починається залежність: усі кажуть неправду, коли стверджують: «У мене все під контролем». Наркотики – це сутінки, які напускають на нас ілюзію, ніби ми самі вирішуємо, коли вимкнути лампу, але ж насправді від нас нічого не залежить – темрява забирає нас, коли сама захоче.

Тому що це завдання батьків – підставляти плече. Маленькими діти сидять на плечах у батьків, щоб бачити світ, потім, коли підростають, стають на батьківські плечі, щоб дотягнутися до хмар, діти схиляються батькам на плече, коли їх долають сумніви й вагання. Діти довіряють нам, і це нелюдська відповідальність, бо вони ще не розуміють, що ми й самі не знаємо, що робимо.

Чоловік спокійно поглянув на нього, мало не зі співчуттям, і відповів: «Знаєш, що в батьківстві найжахливіше? Тебе завжди будуть оцінювати за найгіршими моментами. Ти можеш тисячу разів зробити все правильно, але якось зробиш одну єдину помилку, і тоді назавжди будеш тим батьком, який подивився в телефон, коли дитині влучила по голові гойдалка.»