Empire V

В российских читательских кругах Пелевина принято либо любить, либо ненавидеть: по этому писателю не существует нейтральной позиции. Одни превозносят его за то, насколько тонко он умеет пародировать и стилизовать реальность в своих книгах, а другие зовут его за это претенциозным пошляком, который нравится только тем, кто полагает себя “не такими, как все”. Я скорее отношусь к тем, кто любит Пелевина, хотя стараюсь замечать его недостатки вроде вторичности философии, которую он перерабатывает в каждой книге. На мой взгляд, Empire V является одной из наиболее знаковых книг в его творчестве, где он полностью разворачивает свою любимую тему непереносимости современного общества потребления и его зацикленности на пустоте. Используя вампиров, как аллегорию на людей, которых не волнует ничего кроме власти и богатства, Пелевин нещадно разбирает наш мир на куски, показывая его несовершенство и отсутствие воспроизводимости хоть чего-нибудь.

Вкотре десь в тенетах побачив цитату про клоунів, та вирішив все ж прочитати, що ж це за світило російського постмодернізму. Чим ближче до середини стало зрозуміло, що автор просто розмазав свої роздуми про розумне добре вічне і чим ближче до фіналу книги цих роздумів було дедалі більше, а сенсу - дедалі менше.

Особливо "порадували" описи автором фізики. І якщо я просто більш-менш пам'ятаю залишки шкільної програми, і в мені просто росте хробачок недовіри, впевнений, справжні фізики на тих строках мабуть хапаються за голову.

Буває книга розчаровує через час, коли ти вже більш дорослим та критичним оком дивишся на потуги автора. Але ця книга примудрилась розчарувати прямо у момент прочитання, цікавий початок, розмазана середина, і кінець типу "якось отак"

Можливо й геніальна книга, якщо маєте деякий бекграунд (або думаєте що маєте, або прикидаєтесь), але в мене його мабуть нема, того абсолютно прохідний шлак з прикольними цитатами, які цінні самі по собі, читати для цього весь роман - не обов'язково.