Чоловік з моїм іменем

Родвелл Вільямс, інтроверт і книголюб, у букіністичній крамниці натрапляє на таємничі рукописи. І його життя переплітається із цією знахідкою. Він ітиме шляхами таємничого автора й водночас розплутуватиме плетиво свого минулого. Достоту він знає одне: ми всі змінюємося та з часом стаємо настільки іншими, що, якби зустрілися із собою колишніми, то навряд порозумілися б чи заговорили… «Чоловік з моїм іменем» захоплює можливістю ввійти у світ самопізнання, світ, де перетинаються минуле і майбутнє, ...

Рейтинг LiveLib

3,7

52 оценки

5
25%
4
31%
3
35%
2
8%
1
2%

Ваша оценка

Прочитали 58Хотят прочитать 24

Рецензии

Аноним26 октября 2021 г.

⠀
Родвелл - звичайний собі чоловік. Уже в літах, але самотній, на щастя чи на біду. Починає він свою розповідь з продажу батьківського будинку, і спогади приводять до дитинства, а потім юності. Все, як в усіх, але дещо вирізняло чоловіка з маси - любов до книг та самотності. Так, повільно історія нас приводить до знахідки, яка упродовж життя поставила вагому печатку таємничості, що не давала спокою.
⠀
Так хочеться багато сказати про книгу, що просто бракує слів. Тому, розкладу все по поличках.
⠀
1. Мова книги. Вона була схожа на пісню. Читалося легко, м'яко. Дуже красиві речення, відчувається, що автор філолог, або багато навчався письму.
⠀
2. Правдивість. Хоча герой - літній чоловік, але коли читаєш його відчуття, то ловиш себе на думці "це ж про мене!"
⠀
3. Перехід від теми до теми є таким плавним, що просто не бачиш границі. Враховуючи те, що абзаців багато, а розділи маленькі.
⠀
Спочатку мені здавалося, що тема написання книг, розбору текстів, побудову речень і тд мені буде не цікаво читати. Проте потім все вилилося в основну думку твору і друга частина захопила з головою. Можливо ще і тому, що вона була міні-детективною історією.
⠀
Якщо підсумувати все, то я скажу, що це книга про людину, заховану в середину себе. Для якої зовнішній світ не такий вагомий, як думки та події, що лежать на папері. Про самотність людської натури, плинність часу та втрачених надій. Суміш кардинально різних речей, поєднанням непоєднуваного. В той де час після неї залишається спокій, відчуття вдоволення і завершеності.
⠀
Читать далее
4
239
Аноним6 апреля 2019 г.
Варто було лише пірнути
Настане той час, коли кожен відкриє свої блокноти, щоденники із записами прожитих днів. І тоді, залишиться останнє завдання - переосмислити свій життєвий шлях. . "Яким він був?" .
Чи на тих поворотах звертав?, чи варто було залишатися у вказаних місцях на довше? А може це була найбільша помилка і ти проґавив щось важливіше далі?!
.
Іван Байдак чудово пише, його слова гармонійно складаються у речення, абзаци та глави. Думки чисті з безліччю вкраплень, які виринають із пам'яті. Тому й історія вийшла така інтимна та особиста.
І для когось ця книга дійсно може стати особливою: у комусь відгукнуться події, когось зірве на емоціях.
Мене на жаль не зачепило.
/Я був як серфінгіст посеред океану, чекав свою хвилю - а навкруги штиль, чисте водяне плесо... Можливо, там, на дні все по іншому і мені варто було лише пірнути?!!/
Читать далее
4
646
Аноним18 апреля 2021 г.
точно не мій друг.
Так, родвел це точно не мій друг, можливе через те, що зрозуміти його дуже важко.

Після прочитаної половини книги, я зрозумів що цю книгу я вже читав, але відклав незакінчивши.
Історія людини, такої як ми з Вами, тільки дуже чесної з тим кому він розповідає свою історію, і можливо з собою.

1
184

Все рецензии

Цитаты

Аноним15 мая 2021 г.
Людська пам’ять працює на забуття

2
148
Аноним22 октября 2021 г.
Про героїв слід писати так, щоб із ними хотілося провести вечір.
1
125
Аноним29 ноября 2022 г.
проза Браяна чимось схожа на спроби пояснити собі все, що довго муляло й наболіло, спроба витягнути те, що хвилює з глибини й лишити на поверхні, щоб мати постійну змогу розглядати, пригадувати, дотримуватися.
0
50