Далекий простір

Яка ж цікава книжка! Чиатала її в університеті на практичному занятті з історії російської літератури та літературно-художньої критики. Можливо, предмет не був би нудним, якби його не вів старий й противний викладач, для який в російській мові є точні визначення - "сухарь" та "брюзга". Можливо. Але склалося так, що вів саме він. А піти з практики не можна, бо "завалить" на екзамені. Тож я тихенько собі сиділа на задній парті й читала "Далекий простір". Я взагалі забула, де я є. Настільки заглибилася в читання, що навіть не почула дзвоника. А це була остання пара. Коли мене штурхнули друзі, отямилась, запхала в сумку речі й побігла на зупинку. Читала в парку. Потім в маршрутці. А дочитувала вже вдома. Стовідсодково стверджую, що перечитуватиму ще не раз.

В одній із рецензій на доволі суперечливий фільм Голодні ігри прочитав те, що антиутопії пишуться переважно для підлітків. В дечому з автором цих слів я в думках погодився. Бо коли ти юний переважно поділяєш світ тільки на чорне і біле. Тобі здається, що весь світ проти тебе, ніхто тебе не розуміє. і ти прагнеш чогось не зрозумілого та прекрасного, щось типу далекого простору. Книга як і всі антиутопії порушує тему - більшість не завжди права і тому в більшості випадків помиляється. Якраз за такий посил чипляється підліток, відразу ототожнює себе з гером проти якого виступає така безжалісна система. Читача з досвідом такі ідеї вже не викликають якогось ефекту ошелешиння, але допомагає згадати вище написаний посил. Проте досвідчений до цього ставиться більш спокійніше, як один із героїв книги професор ліричного героя, котрий сказаа Габру коли дізнався - його світом правлять зрячі, відповів: яка різниця, тей хто при владі завжди має певні переваги, тому він і при владі. Загалом книга для широкого загалу. Від неї отримають задоволеня любителі фантастики і пригод - події відбуваються швидко за допомогою діалогів і постійного руху героя. Схвально закивають головами так звані інтелетуали, автор не тільки жене сюжет в перед, так сказати копає в здовж. але не забуває зробити вигаданий світ більш глибоким, і копає також вшир. В романі є уривки з книги,того світу газет, телепередач, що дозволяє зрозуміти чим живе суспільство страшного мегаполісу та Тихого куточку. Мені особисто дуже сподобалися уривки книг(в яких рокривається, на мою думку, основна філософія книги) та вірші Чиза Ділка, яки наприклад класно обрамляють певні глави і доповнюють, як наприклад це зробив чудовий вірш про відносини батька і дочки, перед розділом Наталі(III) де донька свариться з татом через свого коханого Габра. Особливо раджу цей роман людям від 15 до 19, але й інша вікова категорія розчарована не буде. Книга варта уваги.

Може в мене й будуть кидати камінням шанувальники творчості Ярослава Мельника, але від прочитання його «Далекого простіра» мене спіткало розчарування. Не вийшло доброго пригодницького роману, з закрученим сюжетом, цікавою філософською начинкою, загорнутою в фантастичну обгортку. Опис мегаполіса сліпих, їх суспільства, організації терористів, колишніх зрячих, що були насильницькі позбавлені зору, селища зрячих, що керують мегаполісом, вийшли плоскими та зверхніми. Якогось екшену в книгі зовсім не має, якщо не вважати цим маленького епізоду з переслідуванням головного героя Габра Сілка службою безпеки мегаполісу. Щоправда, наприкінці книги Мельнику непогано вдалось подати роздуми головного героя Габра щодо його місця в житті, де воно, серед сліпих або серед зрячих. Сподобався епізод, в якій двоє зрячих відповідають на питання тележурналіста, і як кожен з них розуміє місце зрячих в житті сліпих. Кінцівка, як на мене, теж вийшла якоюсь незрозумілою. Часом здавалось, що автор поспішав, намагаючись завершити роман. Вже не кажу про „ляпи”, наприклад на початку книги, де з народження сліпі люди, зовсім не розуміючи що таке бачити, звертаються один до одного „Бачиш...”, а через декілька сторінок вони ж дивуються самому цьому поняттю. Прочитавши, зрозумів, адже подібний сюжет був у «Населеному острові» братів Стругацьких, але на відміну від „Далекого простіру” там були пригоди, дружба, кохання, війна, стійкість духу та віра в ідеали, і то є справжній бестселер. Не сподіваюсь, що ця книга знайде своїх шанувальників, але не впевнений, чи дійсно ця книга була кращою на конкурсі Книга року ВВС в Україні – 2013?