Посол мертвих

Багато його друзів легко влилися в нове життя, радо беручись за некваліфіковану працю. Вони вступали до вечірніх шкіл і з часом здобували відповідні ступінь і фах. Ставали лікарями, дантистами, юристами, згодом - програмістами; або ж варили пиво, працювали в порту, водили вантажівки, керували заводами. Львові було боляче дивитися, як вони повертають собі колишній статус. Він гадав: що ж заважає йому, яка внутрішня перешкода, який замок, які ґрати не дають йому перемкнутися? Він винуватив нечисленні книжки, прочитані замолоду, які переконали його: життя має цінність, що проявляється лише на певному рівні можливостей. Він жадав отакого чуття нескінченних перспектив. Лише коли ми можемо сподіватися на постійне сходження догори, то маємо причину рухатися. Здається, він дивився на рух уперед не з погляду матеріального успіху - Львові поривання були схожі на юнацькі: відшукати той ґрааль, який надасть сенсу всьому, що відбувалося з ним раніше. Без того пустеля щоденності не була для нього варта зусиль, а минуле розсиплося на порох.