Twenty Thousand Leagues under the Seas

Да, классика, да, громкое имя... но из-за того, что я эту книгу слушал, а не читал, к сожалению, я не мог пролиснуть все эти "сорок седьмые градусы двадцать четвертой минуты северной широты и семнадцатые градусы двадцать восьмой минуты долготы"... Уфф, я на этих цифрах просто терялся. А ещё на названиях рыб. Такое чувство, что автор сидел с атласом и учебником биологии и искал те места и тех животных, которые он ещё не написал в этой книге...

А вот без всех этих описаний книжка очень интересная =)

Бесспорно, что Жюль Верн непревзойденный мастер приключенческой литературы. "20 тысяч лье..." - классический образчик романа пера Жюля Верна, потому, наверное, и один из самых известных.
Есть трагический и загадочный герой, есть тайна и еще целое море очень подробной и интересной познавательной информации. Столько названий рыб и прочих морских обитателей (а еще их описания) можно не всегда встретить даже в специализированной литературе. Признаться, вследствие ограниченности ресурсов моей памяти и самокритичности иногда возникал соблазн перелистнуть несколько страниц, потому что все это запомнить было невозможно, а для сюжета роли никакой не играло.
Но есть одно "но". Идеальный возраст для такой книги подростковый. Сейчас мне казалось многое предсказуемым и слишком уж типичным. Однако для ликвидации позорного пробела в классике приключенческой литературы можно читать в любом возрасте!

Моё первое знакомство с Верном произошло именно сейчас, в 22 года, когда я случайно взяла в руки книгу из-за понравившейся мне обложки. Фантастику читать не люблю, только сейчас начала немного втягиваться. Как же я рада, что прочитала произведение впервые именно сейчас. На английском это было не всегда просто из-за названий морских обитателей, коим в школах и университетах не учат. Приходилось часто искать названия в интернете, но это было своего рода обучающее действо. Самый интересный персонаж для меня это не Капитан Немо, хотя он тоже частенько интриговал, а Пьер Аронакс - "рассказчик", профессор музея естественной истории. Он с таким упоением интересовался окружающим, что за его наблюдениями было интересно следить.
Книга замечательная, только вот лучше читать ее на русском языке, дабы не отвлекаться от произведения на поиски неизведанных слов.

А ви можете читати книги біля увімкненого телевізора? Я – так. Але… Одна із несподіванок книги Жуль Верна змінила мене: читати 20 000 льє під водою коли навколо шум, я НЕ могла.
Не хочу вас лякати, що ця книга важка для читання. Навпаки, у автора свій неповторний стиль, що балансує на грані художньої книги та наукових описів мандрів. О ні, здається я знову вас злякала. Проте, з іншого боку якби про морське дно я було б написано аж занадто образно, я б не повірила, в достовірність цієї подорожі. А так повірила і пережила справжню мандрівку морським дном.
Отож, все починається із хронічки незвичайних подій. В усіх океанах час від часу з’являється предмет розмірами більший за кита і неймовірної швидкості. Газети, а за ними й вчені всього світу одразу ж зацікавились «морським чудовиськом». Не виключення і головний персонаж твору: професор Аронакс. Доля складається так, що разом зі своїм слугою Конселем і китоловом Недом Лендом професор опиняється на борту загадкового «Наутілуса»…
І тут почалося! Якщо вас не лякають страшенно детальні наукові описи підводного корабля про його будову, то подальше читання принесе тільки задоволення. Мені найбільше сподобалося неоднозначне становище героїв. Хто вони: бранці цього судна, чи почесні гості? Моменти щирого захоплення надзвичайною мандрівкою, затьмарює сум за батьківщиною та за простою земною твердю під ногами. Ще одна загадка «Наутілуса»: чому його команда назавжди покинула сушу. І врешті, до якої національності належить кожен з них, адже всі тут спілкуються однаково багатьма мовами мовами.
Капітан Немо ввічливо ставиться до «нових членів екіпажу», показує їм все судно, бібліотеку, свої колекції і навіть виділяє каюту неподалік своєї. Пригоди у книзі зустрічаються на кожному кроці. Прогулянки морським дном, сутичка з акулою, пошуки перлин, тунель між океанами, крижаний полон в Антарктиді.. Безліч інших трапунків вдало переплетені між буденним життям на борту, історіями-легендами із морського життя, розповідями про флору та фауну океанів. Я ні на секунду не засумнівалася, що це все справді нотатки пана Аронакса, а не вигадка Жуля Верна. Увесь шлях корабля детальний і точний. Найбільше мене вразив опис похорону в останньому розділі першої частини (хто прочитав, або читатиме зрозуміє про що я). Найнесподіваніші сцени з’являються тоді, коли цього зовсім не очікуєш. Тому, прихильникам динамічного розвитку подій доведеться трохи потерпіти.
Що ж до персонажів, зізнаюсь, мені хотілося трохи більше протиріч та інтриг. А то всі вони такі стримані та виховані (ну майже всі, крім Неда). Безсумнівно, загадковий капітан Немо і драматична історія його життя захоплюють. Та й всі інші герої схожі на живих людей зі своїми перевагами і вадами. Це вже величезний плюс до будь-якої історії. Хотілося познайомитися ще й з іншими членами команди, крім Немо. Інколи дуже бракувало драм.
От на кінець книги стався давноочікуваний «вибух» емоцій. Кульмінація та фінал несподівані і трагічні. До речі, деякі загадки так і залишилися невідкритими. Думаю, я зможу знайти відповіді в наступних книгах Жуля Верна.
Мораль. Під час читання «20 000 льє під водою» постає контраст прекрасного і загадкового морського світу, із сушею, де людина відчуває себе царем і богом. Не знаю, можливо, таке відчувала тільки я. Але хіба не жорстокість та підлість людини не змусили Немо покинути назавжди сушу, а отже, світ людей?

• Ваші мертві сплять там спокійно, капітане. Вони недосяжні для акул!
• Так, пане, - сказав капітан Немо, - і для акул і для людей!

  Тільки тут під водою людство поки нічого не спаплюжило. І тут, на морському дні, ти переживаєш небезпечні, водночас захоплюючі пригоди., але завжди перебуваєш у єдності з природою. Тут діють найсправедливіші закони – закони природи. Ні, у розвитку цивілізації немає нічого поганого. Але людина інколи забуває, що найкращі миті життя ( і взагалі саме життя) дає нам саме природа. Її пізнання – найкраща пригода. А чи повернеться Аронакс та його друзі додому, у світ людей після «20 000 льє під водою»? Ось це пропоную дізнатися, читаючи книгу.

моя оцінка 9 з 10