Досить незвичний життєпис усім відомого художника. Найперше привертають увагу авторські ілюстрації — тут їх так багато, що книгу можна назвати графічним романом. Ці графічні малюнки разюче контрастують з тим, що ми зазвичай собі уявляємо, згадуючи про Ван Гога (колір, рух, шал). Вони також часто геть неочевидні, не є простим зображенням того, про що оповідається в тексті, так, ніби розповідають свою власну, окрему історію.
Це не белетризована біографія, авторський виклад доволі сухий, але образ Вінсента у книзі постає яскравий і десь-якимись мимовільними натяками автор показує, що симпатизує своєму герою.
Ось дещо з того, що можна довідатися про Ван Гога з цієї книги:
— Перед народження Вінсента його батьки мали іншого сина, якого звали так само, і якого, на жаль, не стало майже одразу після народження.
— До малювання дітей залучала мама. Вочевидь їй подобалося, коли вони годинами тихенько щось собі квецяли замість того, щоб розносити хату чи лупцювати одне одного (дітей всього було шестеро).
— В 11 Вінсента відрядили до школи-інтернату, де йому страшенно не подобалося. І тоді і опісля Вінсент був відлюдьком.
— В молодості серйозно збирався стати проповідником (як батько). В той час Вінсент ходив у лахмітті і босий ("дуріє від святості", — казала одна з його сестер). Місцеві вважали його юродивим.
— Коли Вінсент подався до шахтарського регіону в Бельгії і зустрів там трудяг-шахтарів, які працювали в страшних умовах за копійки і заледве доживали до 45, це його приголомшило. Серед них було чимало дітей. Коли в одній з шахт стався страшний вибух, Вінсент працював волонтером і виходив одного з поранених.
— Ван Гог вчився малювати за підручниками! Також він часто копіював роботи, які йому подобалися, наприклад, "Сіяча" Мілле перемальовував щонайменше п'ять разів.
— У 27 років у Брюсселі прослухав курс "Малюнок за античною натурою". В той час він починає шукати моделей на вулиці і активно їх малює. Батьки за голову хапаються від такого марнотратства. У цей час Вінсент уже живе за рахунок свого брата Тео.
— Розчарувався в академізмі і знищив усі оті рисунки.
— Закохався в кузину-вдову Корнелію "Кейт" Вос. Уже тоді був здатен на божевільні витівки: поклав долоню у вогонь, вимагаючи зустрічі з коханою.
— "Я переконаний, що ти не митець." — подібні слова на свою адресу Ван Гог чув від професіоналів і далеких від мистецтва людей мільйон разів.
— Вінсент знайомиться з чудернацькою повією на прізвисько "С'єн", яка стає його коханкою і супутницею. Це 32-річне створіння, яке виглядає значно старшим, пиячить, смалить, лається, плюється, не відзначається розумовими здібностями чи красою, раз за разом приводить дітей не відомо від кого і зрештою заражає Вінсента гонореєю. Любов зла.
— "Я, без сумніву, не майстер пейзажів; коли малюю краєвид, то всередині обов'язково приховується персонаж."
— Наполегливо переконує брата Тео, кинути роботу і приєднатися до нього, бо в того без сумніву є талант художника. На що вони житимуть? Що Бог пошле.
— Вінсент, переконаний у зв'язку між звуками і кольорами, вирішив брати уроки гри на піаніно у старого органіста в Ейндговені. Та почувши, як учень порівнює акорди з берлінською лазур'ю, темно-синім кольором, темною вохрою і блискучим кадмієм, учитель відмовився від уроків.
— Одна дівчина погодилася регулярно позувати для Вінсента. Невдовзі вона дізналася, що вагітна. У батьківстві запідозрили художника. Усі почали завзято, зверхньо і ворожо коментувати. Му і Дорус, (батьки Ван Гога) були приголомшені: син, як і раніше, соромив їх. Усеньке життя Вінсент ніс тягар "ганьби родини".
— В Антверпені відкрив для себе японські крепони, які привозили з собою моряки. Захоплювався їхньою простотою. Приблизно в той же час взявся до поліхромії.
— Тоді він їв самий хліб. Аби обманути голод, Вінсент курив усе, що потрапляло під руку, і пив багато кави. Зіпсував собі шлунок, довів організм до виснаження. Втрачав зуби. Шкіра вкрилась виразками. Захворів на сифіліс. Лікували його в той час ртуттю. Це тепер ми знаємо, як це небезпечно, і головне, зовсім не допомагає, а тоді вважалося ефективним лікуванням.
— 1886 року Вінсент приїжджає до Парижа — як сніг на голову своєму брату Тео. Відкриває для себе світ нового живопису. Знайомиться з деким з художників, але на них його роботи не справляють враження, мовляв, надто прості.
— Стосунки між Вінсентом і його молодшим братом Тео, який багато років його утримував, були аж ніяк не безхмарні. Це була не так любов, як любов-ненависть.
Ось деякі цитати з Тео:
"У ньому наче дві людини оселилися: перша має дивовижний хист, тендітна і вишукана, а друга — егоїстична і жорсткосерда".
"Він не втрачає жодної нагоди, би показати, як ненавидить мене, яку огиду відчуває до мене."
"Ще недавно я дуже любив Вінсента. Він був моїм найкращим другом. Нині ж із цим покінчено".
— Наприкінці 1887 року — зважаючи на дивну поведінку і шалений норов Вінсента — поліція заборонила йому малювати на вулицях Парижа, буцімто він заважає перехожим. Посварившись з братом, Вінсент рушає на Південь. Тео почуває себе осиротілим.
— Сучасники згадують Ван Гога некрасивим, ба навіть потворним.
— У Арлі сприймають як чужинця і не надто прагнуть спілкування з цим диваком. Самотність і туга за паризькими друзями підштовхують Ван Гога до ідеї комуни художників, в яку він поринув з головою (що, схоже, характерно для нього) і яка з тріском провалилася.
— Коли художник освоїв малювання за допомогою загостреної очеретини, він не просто змінив інструмент: він змінив бачення, винайшовши в такий спосіб власний малюнок.
Його малюнок зазнав радикальних змін — і передував його живописові.
— Приїзд Ґоґена, якого фактично підкупив Тео, до Жовтого дому з самого початку був приречений на провал.
— Подарував відрізане вухо "своїй" повії.
— "Раніше я знав, що можна зламати собі руку або ногу — і потім усе полагодиться, та я не підозрював, що коли зламається мозок, вчинити не можна нічого".
— Після випадку з вухом, Ван Гог потрапив до божевільні. Йому ставили різні діагнози: епілепсія з ускладненнями, манія, шизофренія, психоз. Він страждав він зорових і слухових галюцинацій.
— Після повернення до Арля місцеві підлітки починають переслідувати його, глузуючи, кидають в нього качанчиками.
— У нього й далі були серйозні напади, художник не пам'ятав, що тоді казав і робив.
— Ван Гог, ця фізично і психічно розбита людина, планував записатися до Іноземного легіону і стати солдатом! Я згодна з Тео, то були бздури.
— Якось під час потужного нападу намагався проковтнути вміст тюбиків і випив цілий флакон зі скипидаром.
— Рене, шістнадцятилітній молодший брат Вінсентового приятеля, був ватажком місцевої "банди" школярів на канікулах. Дивакуватий, чудернацько вбраний Ван Гог став ідеальною жертвою для їхніх знущань. Вони сипали сіль до його кави, намащували гірчицею кінчик люльки, глузували з бідаки. Кричали, що в нього "завороть" в голові. Обзивали "гороб'ячим страшилом". Підклали до коробки з фарбами мертвого вужа. Саме з револьвера Рене був застрелений Ван Гог. Офіційна версія — самогубство, але є й теорія, що художник був ненавмисне вбитим малим хуліганом.
24 понравилось
