Я сиджу у твердому кріслі, тільки одяг мій мокрий до нитки; він щільно облипає моє тіло, я відчуваю його прохолоду і дивуюся, що досі живий. Це трішки розчаровує: хто помирав і вижив, той мене зрозуміє. Розчарування приходить від думки, що колись тобі знову доведеться помирати і заново, ще раз переживати це нелегке примирення з власною смертю.
