Элеанор Олифант в полном порядке

Чому мізантропів так приваблює робота, де повсякчас треба спілкуватися з людьми? 

Навіть п’яниці заслуговують на допомогу, мені так здається, хоча їм вари и напиватися вдома, як це роблю я, тоді вони б не завдавали іншим жодних проблем. Хочу не всі такі розумні й виважені, як я.

Вона вміє себе веселити, хоча в її компанії більше ніхто не сміється.

Несправедливо не любити когось через те, що він привабливіший за тебе, це ніби не любити когось через вади.

Мені шкода вродливих людей. Врода починає вислизати, як тільки ви її отримуєте, вона невловна. Мабуть, це складно, завжди доводити, що в тобі є щось інше, змушувати людей заглядати під обгортку, бути коханими не через приголомшливе тіло, сяйливі очі чи густе та блискуче волосся, а через особистість.

В офісі відчувалася радість від завершення тижня. Працівники брехали собі, що ці вихідні якимось дивовижним чином будуть неймовірними і що наступний тиждень і робота будуть інакшими, кращими. Але вони ніколи не збагнуть, що це даремні сподівання. 

Часто здається, що мене тут немає, що я лише витвір власної уяви. Бувають дні, коли я відчуваю настільки легкий зв’язок з землею, що меня здається, ніби нитки, котрі непомітно прив’язують мене до планети, схожі на осінню павутину, на тонкі нитки карамелі, які може розірвати сильний порив вітру, а тоді я злечу і полечу за вітром, ніби насінина кульбабки.

Не будучи ни модной, ни стильной, я блюду чистоту - так, по крайней мере, можно с высоко поднятой головой занимать свое место в этом мире, каким бы скромным оно ни было.

Не уверена, что хочу, чтобы меня сожгли после смерти. Пусть лучше меня скормят животным в зоопарке. Это будет экологично, и в то же время послужит отличным угощением каким-нибудь крупным плотоядным. Интересно, можно ли попросить о таком в завещании?

«Когда мы читаем о «чудовищах», всякого рода сомнительных знаменитостях, обычно мы забываем, что у них есть семьи. Но мы не думаем о тех, кому потом приходится справляться с последствиями.»