Гессі

У затишному світі, що нагадує часи Belle Époque, де люди дбають передусім про мистецькі насолоди, танцювальні вечірки й вишукані манери, живе 15-річна Гестія Амалія. Проте її життя незбагненним чином перетинається з іншим світом — невидимим, але вловлюваним у химерних подіях і яскравих снах. І чим далі, то більше Гессі розуміє: вона має розгадати хитросплетіння цих світів — лише тоді сповна пізнає себе… Дівчина балансує між очікуваннями інших і тим, до чого озивається її серце, але рано чи піз...

Рейтинг LiveLib

4,4

145 оценок

5
67%
4
21%
3
8%
2
3%
1
1%

Ваша оценка

Прочитали 158Хотят прочитать 58

Рецензии

BreathShadows
11 февраля 2020
Нежная, милая, уютная, атмосферная - эта книга пробудила в моей душе весну. Было приятно погрузиться в мир наполненный ароматной выпечкой, захватывающими пейзажами, изыскаными манерами, красивым сервизом и платьями. Я влюбилась в слог Матолінець! Мне понравилась Гестия Амалия, то, как она во всём находит прекрасное, старается быть счастливой и сделать счастливыми других. Описания сделанных ею фото наталкивали на мысль, что я тоже хочу такое, а из-за того, что у нас оказалось много общего, возникло желание поговорить с ней за чашечкой чая с пирожными. Ещё мне понравилось, как трепетно-нежно написано про её чувства к Блакитноокому - герою, про которого невозможно написать без спойлеров, но который украл и моё сердце. Было интересно, и немного грустно, читать о том, что произошло с Аиденом, братом Гесси. В голове возникло много вопросов об Академии Аматерасу, в которой оказываются перерожденные души богов разных народов. Поэтому, я обязательно куплю про неё книгу!
Читать далее
56 понравилось
0
789
zadnipriana
28 октября 2018
Талановитість авторки "Гессі" заперечувати не можна. Вона не пише! Вона малює словом. В цьому романі все таке атмосферне, що під час читання відчуваєш всі ті запахи випічки! А уява вимальовує красивенні сукні, стрічки, квіти, тут все красиве, магічне, загадкове і... Абсолютно не моє
Гессі — незвичайна дівчинка. В неї є незвичайна камера, добре серце і щира душа. І навіть бачу продовження цій історії — циклом книг так на 7:) Це дивовижне фентезі від української авторки чарує і відкриває нові сторінки в сучасній українській літературі.
Але, на жаль, я не її читачка. Мені не вистачило подій, динаміки, глибини персонажів, хоча сам світ пречудовий і напрочуд талановито описаний. І я розумію, що в цій книзі провідними є настрій, атсосфера, а не динамічність. Саме через це я читала її незвично довго. Я б назвала цю книгу "осінньою": вона підходить для меланхолійних самотніх вечорів, коли хочеться помріяти про магію.
Але мої вечори не самотні і не меланхолійні, тому мені важко було "пірнути" в текст, я все очікувала чогось такого раптового, змінного.
Читать далее
8 понравилось
0
615
Moon_Lisa
11 сентября 2018
Він казав, що щастя — то вельми химерна річ, але спробувати, безумовно, варто. І відтоді Гессі пробувала.
Що може статись, коли дивний пан запропонує прийняти вам в дар фотокамеру, котра обіцяє робити людей щасливими? Тільки "клац!" і людина, котру спіймає видошукач обов'язкого побачить вогник до своєї мрії, розбурханий вправним порухом, лишень захотіти. Потрібно тільки мати на меті дійсно бути щасливим. Вона — чаклунка.
Що може статись, коли інший Блакитноокий незнайомець подарує книгу, котра відкриє завісу до світу, який давно в тобі жив, а ти пам'ятаєш лишень колір його очей і нічого крім про цього дивака? Нічого, що допомогло б його відшукати і отримати відповіді на запитання, котрих анітрохи не поменшало, після прочитання дивних розділів видання, якого і не було в книгарні...
У цю та іншу катастрофу вміє як ніхто інший потрапляти Гестія Амалія — замріяне п'ятнадцятилітнє дівчисько, котре обожнює книги, затишок, лимонні тістечка, ловити подихи вітру і не втримувати у руках будь-що, що має відношення до дорогого порцеляну і коштовних сервізів (майте на увазі, запрошуючи цю панянку в гості. (пошепки) І я не лише про тістечка ;-) ).
Дивна-дивна-дивна. Її дивацтво і потяг до магії розділяв лише старший брат Аїден, котрий пішов. Його просто не стало, без оцих категоричних думок дорослих про загибель. Гессі знає про те, що він не залишив би її. Тільки не він, тільки не так, нічого не сказавши. Чи не про те свідчить та загадкова книга про "Академію Аматерасу" написану зі слів Історика, про АЇДена і Академію, розділи якої немов вночі пишуться самі, примушуючи букви складатись у містичні події, що нікому не залишать надію вибратись з своєї павутини? Говорить до неї. Хіба це не він намагається протягнути ниточку, щоб захистити, попередити, підтримати у світі, який рухається від доторку її руки, від руйнівного доторку, як вважають? Чи то не його Блакитноокий друг опікується нею, з'являючись у критичні моменти, намагаючись не розколоти все на друзки, підштовхуючи аби повірити, що щось далеке — не завше має бути чужим, і для щастя потрібно іноді геть не те, що здавалось? Допомагає втриматись їй на ногах, коли на тендітних плечах, здається тримається весь світ, що геть не личить простій порядній панянці. Тільки якщо ти дійсно просто панянка, а не Гестія, сестра Аїда. Тоді все не так просто.
І все плутається, наче клубок, що випав з рук додолу...
Автор уміло протягує цю нитку через не менш загадкову книгу у бузковій палітурці від себе до тебе, і вона дзвенить, напружуючись. Викладає все барвистою мовою, з затишком, прекрасними описами, зворушливими істинами, якими просто неможливо насолодитись вдосталь. Хочеться тримати в руках, гріти долоні і доточувати пряжу, щоб не закінчувалось. Бо так солодко.

Читать далее
6 понравилось
0
610