Смарагдова книга

Неживі предмети всіх видів і матеріалів можуть легко переноситися в часі в обох напрямках. Одна умова: у момент перенесення предмет не повинен контактувати ні з чим, окрім мандрівника в часі, що його транспортує.
Найбільший предмет, транспортований у часі, був обідній стіл завдовшки чотири метри, який близнюки де Віллерзи перенесли в 1900 рік із 1805 року й повернули назад (див. том 4, розділ 3, "Експерименти та емпіричні дослідження", стор. 188 і далі).
Рослини й частини рослин та істоти всіх видів не можуть транспортуватися, бо подорож у часі руйнує їхню клітинну структуру або повністю знищує, про що свідчать чисельні досліди на водоростях, паростках, інфузоріях, мокрицях і мишах (див. також: том 4, розділ 3, "Експерименти та емпіричні дослідження", стор. 194 і далі).

Транспортування предметів без нагляду або не для дослідницької мети суворо заборонено.
Хронікі Вартових, Том 2,
"Головні закони"

З інквізиційних протоколів
домініканського патера Жан-Петро Барібі
Бібліотека університету в Падуї
(Розшифрував, переклав і опрацював доктор М. Джордано)
25 червня 1542 р.

Нині я й далі проваджу розслідування в монастирі С. щодо юної Елізабетти, котра, як каже її рідний батько, зайшла в тяж од демона. У доповіді на ім'я Глави Конгрегації я не крився зі своїм припущенням, буцімто М. занадто - висловлюючись зичливо - схильний до релігійних прозорів і вважає, що має покликання від нашого Господа викоренити зло світу всього. Для нього, певно, легше звинувачувати власну дочку у відьомстві, ніж визнати, що вона не відповідає його уявленням про непорочність. Раніше я вже згадував, що він має добрі стосунки з Р. М., а той доволі впливовий у цьому регіоні, через що цю справу досі ніяк не закривають. Допитували свідків, але то було геть-чисто знущання. Дві юні однокурсниці Елізаетти засвідчили слова віконта про те, що в монастирському саду бачили дем она. Маленька Софія, яка так і не здолала ґрунтовно пояснити, яким робом опівночі вона цілком випадково опинилася у тамтешніх садових кущах, описувала рогатого велетня, вогненнооокого та з ратицями. Нібито він, як не дивно, спершу заграв Елізабетті на скрипці, а відтак її звабив. Інша самовидиця, близька приятелька Елізабетти, справила враження набагато кмітливішої. Ця дівчина розповіла про ошатно вбраного високого молодика, який зводив Елізабетту красними словами, нібито з'являвся невідь-звідки і безслідно щезав. Проте сама вона навіч цього не бачила. Тим часом Елізабетта виповіла мені, що юнак, який так вправно подолав монастирські мури, не має ні рогів, ані ратиць, походить із шанованого роду і що вона навіть знає його на ім'я. Я вже було втішився, що все нарешті з'ясується, аж тут вона докинула, що, на жаль, не може з ним сконтактувати, бо ж прилітає той до неї з майбутнього, точніше з року 1723-го від Різдва Христового.
Мій відчай щодо душевного стану моїх підопічних годі й уявити - я вельми сподіваюся, що Глава Конгрегації забере мене якнайшвидше до Флоренції де я матиму справжні справи.

Подорож у часі за допомогою хронографа може тривати від 120 секунд до 240 хвилин. В Опала, Аквамарина, Цитрина, Нефрита, Сапфіра й Рубіна найкоротший стрибок становить 121 секунду, а найдовший - 239 хвилин. Для того, щоб уникнути неконтрольованих стрибків носіїв гена, потрібно елапсувати по 180 хвилин на день. Якщо мандрівник у часі перебуває в минулому меншу кількість часу, то впродовж 24 годин це може спричинити неконтрольовані стрибки (див. Опис сприбків у часі, 6 січня 1902 року, 17 лютого 1902 - Тімоті де Віллерз).
Згідно з емпіричними дослідженнями графа фон Сен-Жермена в 1720-1738 рр., мандрівник у часі може елапсувати щонайбільше 330 хвилин на день, себто щонайбільше п'ять з половиною годин. Якщо мандрівник збільшує цей час, з'являється головний біль, нудота і кволість, а також зниження сприйняття дійсності. Цей факт встановлений братами де Віллерз у процесі трьох дослідів над власним організмом, що були проведені 1902 року.
Хронікі Вартових, Том 3, частина 1,
"Таємниці хронографа"

Хронікі Вартових
2 квітня 1916 року

Пароль дня: "Коли двоє роблять одне й те саме, це вже не одне й те саме". Теренцій

Досі Лондон перебуває під обстрілом, учора німецькі літаки літали навіть удень, бомби завдають неабиякої шкоди кожному району міста. Деякі частини Сіті й Палацу правосуддя міська рада оголосила офіційними бомбосховищами. Таким чином, ми взялися замурувати знамениті підземельні переходи. Адже це утричі збільшить наші підземні володіння і дозволить нам замінити традиційну зброю сучаснішою.
Ми знову сьогодніт елапсували втрьох згідно з протоколом безпеки - із документацією, 1851 рік. Ми взяли з собою дещо почитати, і все минуло б тихенько, якби леді Тілні могла викласти свої зауваження трохи з гумором, а не заводити запеклу суперечку. Я думаю, що вірші цього Рільке - повна маячня, нісенітниця, а крім того, це зовсім непатріотично - захоплюватися німецькою літературою в той час, коли ми з ними воюємо! Не терплю, коли мене намагаються силоміць у чому-небуть переконати, та леді Тілні, на жаль, виказала неабияку наполегливість.
Леді Тілні саме декламувала нам дивний пасаж про слабкі руки, що чвакають важко як жаби після дощу, чи щось таке, алу тут у двері постукали. Звичайно якби отже нахабство тоді загадка б ва Леді знати, навіть якщо вона це заперечуватиме роз'яснень ніхто!!!!! кров за метр вісімдесят п'ять зеленого кольору рік
Позначка на маргінесах: 17.05.1986
Записи нині нечіткі, бо ж на них, видно, вилили каву. Сторінок із 34-ї до 36-ї нема взагалі. Виступаю за впровадження нового правила, згідно з яким послушникам дозволяється користуватися Хроніками лише під наглядом.
Д. Кларксен, архіварус (страшенно розлючений!!!)

Хронікі вартових
18 грудня 1745 року

Якобітська армія уже нібито стала табором біля Дербі та суне до Лондона, тим часом, як ми перемістилися у новий штаб і сподіваємося на те, що 10 000 французьких солдатів, які пристали до Молодого Претендента Красунчика принца Чарлі, помиляються і ми спокійно зможемо відсвяткувати Різдво в нашому місті.
Немає кращої для Вартових домівки, ніж старовинні будівлі Темпла. Адже лицарі-тамплієри охороняли таємні знання і храм їх стоїть неподалік, а його підземелля з'єднані з нашим будинком. Офіційно ми й далі пильнуватимемо своїх прямих обов'язків, але буде де отаборитися й адептам, послушникам і гостям, а ще, звісно, прислузі. До того ж можна буде обладнати алхімічні лабораторії для дослідів. Тішить те, що лорд Аластер марно намагався зіпсувати своїми обмовами добрі стосунки графа і принца Вельського (див. Звіт від 2 грудня), і завдяки його величності ми можемо набути у власність цю будівлю. Сьогодні в Драконячій залі Внутрішнє Коло урочисто отримає таємні документи із графського зібрання.

Звіт: Сер Олівер Ньютон, Внутрішнє Коло