Сузір'я Лебедя

У цій книжці — два майстерні літературні твори блискучого, але вельми контроверсійного українського письменника-еміґранта Юрія Косача. Роман «Сузір’я Лебедя» — це винятковий у нашому письменстві «родинний портрет в інтер’єрі» української шляхетської родини напередодні Першої світової війни. Хоча деякі персонажі цього твору наділені певними рисами реальних членів родини Косачів-Драгоманових, цей роман — не спогади і не історія конкретної родини, а заворожливий узагальнений символ світу «старої шл...

Рейтинг LiveLib

4,8

4 оценки

5
75%
4
25%
3
0%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 5Хотят прочитать 17

Рецензии

RidraWong10 мая 2019 г.
(Укр.) Невеликий за об’ємом, але дуже насичений твір. Насичений подіями, насичений емоціями, насичений філософськими смислами, насичений добре прописаними, об’ємними, яскравими характерами. Є в цій повісті і свій «великий Ґетсбі», і свій невгамовний Че Гевара - «вічний революціонер, дух, що тіло рве до бою», і своя la femme fatale, що давно вже втомилася грати цю докучливу роль, і нудний професор-філософ, і заполошна, метушлива матінка, і свій Еней, людина, яка втратила батьківщину та скитається по світам без надії знайти її знов. І всі ці характери, події, філософствування і навіть політичні дискусії заплутано в певний ефектний модерністський лабіринт, вихід з якого знаходиться не зразу.
Не можу не відмітити мову Автора. З перших рядків відчувається, що це писав справжній поет. Мова дуже щільна, метафорична, ритмічно-поетична. Деякі абзаци я перечитувала по декілька разів, настільки вони мені припадали до душі. Авторові вдалося не тільки описати події та діалоги, але ще й передати атмосферу місць, де вони відбуваються: кольори, запахи, звуки, настрої…

А втім це був запущений садок, як і всі тут, на Мавлькірхенштрасе, де, почавши від мосту, вдаряє суцільна зеленява, де губляться руїни, нашвидку поправлені павільйони, що стали мешкальними, й чудом зацілілі дімки, вілли в непевних стилях перелому діб. Бур'ян, лопухи, кропива буяли на купах румовищ, хлопчаки підбивали ногами, мов футбол, пусті консервні бляшанки, й лиш де-не-де з зеленяви, замлоєні серпневим шкваром, визирали з люльками дерев'яні обличчя господарів з далекими нетутешніми очима…Час закляк на румовищах, на заржавлених частинах танків, що між ними весело гороїжився молочай, час, як ледар, ледве шелевів над тремтом низької листви, густим пахом лип.
Чудове перше знайомство з письменником.
(Рус.) Небольшое по объёму, но очень насыщенное произведение. Насыщенное событиями, насыщенное эмоциями и философскими смыслами, насыщенное очень добротно прописанными, выпуклыми, яркими характерами. Есть в этой повести и свой «великий Гетсби»; и свой неутомимый Че Гевара – «вечный революционер, дух, что тело к бою рвёт»; и своя la femme fatale, давно уставшая играть эту навязанную ей роль; и нудный профессор-философ; и заполошная, суетливая матушка; и свой Эней – человек, утративший родину и скитающийся по миру без надежды ее найти. И все эти характеры, события, философствования и даже политические диспуты запутано в некий эффектный модернистский лабиринт, выход их которого найдётся не сразу.
Не могу не отметить язык Автора. С первых же строчек понимаешь, что эту прозу писал настоящий поэт. Язык очень плотный, метафоричный, ритмично-поэтичный. Некоторые абзацы я перечитывала несколько раз, настолько они мне западали в душу. Автору удалось не только очень ёмко описать события и диалоги, но и передать атмосферу тех мест, где они происходили: цвета, запахи, звуки, настроения…
Великолепное первое знакомство с писателем.
Читать далее
23
713