Рецензия на книгу
Еней і життя інших
Юрій Косач
RidraWong10 мая 2019 г.(Укр.) Невеликий за об’ємом, але дуже насичений твір. Насичений подіями, насичений емоціями, насичений філософськими смислами, насичений добре прописаними, об’ємними, яскравими характерами. Є в цій повісті і свій «великий Ґетсбі», і свій невгамовний Че Гевара - «вічний революціонер, дух, що тіло рве до бою», і своя la femme fatale, що давно вже втомилася грати цю докучливу роль, і нудний професор-філософ, і заполошна, метушлива матінка, і свій Еней, людина, яка втратила батьківщину та скитається по світам без надії знайти її знов. І всі ці характери, події, філософствування і навіть політичні дискусії заплутано в певний ефектний модерністський лабіринт, вихід з якого знаходиться не зразу.
Не можу не відмітити мову Автора. З перших рядків відчувається, що це писав справжній поет. Мова дуже щільна, метафорична, ритмічно-поетична. Деякі абзаци я перечитувала по декілька разів, настільки вони мені припадали до душі. Авторові вдалося не тільки описати події та діалоги, але ще й передати атмосферу місць, де вони відбуваються: кольори, запахи, звуки, настрої…
А втім це був запущений садок, як і всі тут, на Мавлькірхенштрасе, де, почавши від мосту, вдаряє суцільна зеленява, де губляться руїни, нашвидку поправлені павільйони, що стали мешкальними, й чудом зацілілі дімки, вілли в непевних стилях перелому діб. Бур'ян, лопухи, кропива буяли на купах румовищ, хлопчаки підбивали ногами, мов футбол, пусті консервні бляшанки, й лиш де-не-де з зеленяви, замлоєні серпневим шкваром, визирали з люльками дерев'яні обличчя господарів з далекими нетутешніми очима…Час закляк на румовищах, на заржавлених частинах танків, що між ними весело гороїжився молочай, час, як ледар, ледве шелевів над тремтом низької листви, густим пахом лип.Чудове перше знайомство з письменником.
(Рус.) Небольшое по объёму, но очень насыщенное произведение. Насыщенное событиями, насыщенное эмоциями и философскими смыслами, насыщенное очень добротно прописанными, выпуклыми, яркими характерами. Есть в этой повести и свой «великий Гетсби»; и свой неутомимый Че Гевара – «вечный революционер, дух, что тело к бою рвёт»; и своя la femme fatale, давно уставшая играть эту навязанную ей роль; и нудный профессор-философ; и заполошная, суетливая матушка; и свой Эней – человек, утративший родину и скитающийся по миру без надежды ее найти. И все эти характеры, события, философствования и даже политические диспуты запутано в некий эффектный модернистский лабиринт, выход их которого найдётся не сразу.
Не могу не отметить язык Автора. С первых же строчек понимаешь, что эту прозу писал настоящий поэт. Язык очень плотный, метафоричный, ритмично-поэтичный. Некоторые абзацы я перечитывала несколько раз, настолько они мне западали в душу. Автору удалось не только очень ёмко описать события и диалоги, но и передать атмосферу тех мест, где они происходили: цвета, запахи, звуки, настроения…
Великолепное первое знакомство с писателем.23713